Читати книгу - "Присягнись, що моя, Поліна Ендрі"

8

Я не люблю замішуватися у скандали. Хто б що не говорив, а ось це дуже оманливе про мене враження. Перспектива опинитися в центрі затьмареної зайвою мішурою уваги, ніяк не клеїться з моїм бездоганно жіночним і привабливим виглядом. Але сьогодні доля до мене особливо "прихильна", а інакше ніяк не пояснити те, що я стала свідком чужих розбірок. Я чую якусь заворушку попереду.

– Хей! У чому справа?

Проштовхуюсь між тих роззяв, які не поспішають заходити до нічного клубу. Ті окидають мене ліниво-байдужим поглядом. Так-так, нікому немає справи до чужих проблем. Та й мені по правді теж. Не встигаю вирішити навіщо мені все це, розштовхую натовп руками і тут зустрічаюся з тепло-горіховим, трохи злим поглядом незнайомої дівчинки. У неї довге красиве волосся каштанового кольору, хоча і одне переднє пасмо пофарбоване в рожевий колір. Неймовірно вродлива дівчинка. Одразу падає у вічі. Стоїть біля охоронця із незадоволеним виглядом. Поруч із нею ще одна, з коротким волоссям, пофарбованим у зелений колір. Одягнені вони в популярний серед молоді стиль, - чорно-рожевий одяг, чорні важкі чоботи з ланцюгами, сережки на бровах... Одразу видно, прихильниці молодіжної субкультури. На вигляд начебто нормальні, хоч і напнули на себе незрозуміло що. Милі такі, молоденькі зовсім.

З осудом косячись на охоронця, дівчисько з довгим волоссям крізь легкий скрип зубів відповідає мені, наче той нашкодивший пес, що споганив її улюблені туфлі:

- Він не хоче пустити нас до клубу.

Я високо скидаю брову і повертаю до нього голову:

- Справді?

Охоронець ненадовго тушується, дивлячись на мене. Всі вони губляться, варто їм потрапити до пастки моєї чарівності. Всі, окрім Блейка. Чомусь від цієї думки всередині вирує незрозумілий гнів і завитки азарту. Та нічого, розтопимо і його. Треба ж, тепер це звучить як справжнісінький виклик.

- У дівчат немає із собою посвідчення особи. Я повинен переконатися, що вони повнолітні.

Кілька секунд і ось він, твердий, нічим незаплямований тон. Тисну плечима, ненав'язливо опускаю руку на його плече і повертаю до них голову:

- Ну що ж, дівчата, на жаль, він має рацію.

Я бачу, як іскорки вогню, що плавно спалахнули в очах дівчат швидко гаснуть. Вони-то вже посподівалися на мою допомогу. Примарно посміхнувшись, повертаю голову і відпускаю охоронцеві сяючий погляд. Витончено відкидаю завиток волосся назад, підморгую йому і як ні в чому не бувало, роблю крок у клуб. Тут мене ніби смикає чиясь рука, через що я осікаюсь. Долоня, що не встигла сповзти з його плеча, так і застигає, починаючи здивовано промацувати тверді м'язи.

- Слухай, у тебе такі біцепси. Мабуть, до спортзалу ходиш, качаєшся?

Що тут сказати, спочатку охоронець і сам шокований. Затримує подих, хоч і зовсім не від хвилювання, дивиться на мене і про щось думає. Потім краєм ока ліниво зиркає на дівчаток і ті невдоволено підтискуючи губи, відходять убік. Тим часом у клуб проштовхуються решта відвідувачів, які явно не викликають питань про їх повноліття. Кидають на нас зацікавлені погляди, але проходять далі; мало кому є справа до нашого спілкування. Вони прийшли сюди повеселитися. Та й у радіусі десяти метрів немає більше підозріло юних людей, як ці дівчата. Очевидно, дійшовши такого ж висновку, охоронець трохи розслабляється і повертає на мене увагу, плавно видихнувши.

- Так, є таке. Взагалі-то я фітнес-інструктор, - помітивши захоплене здивування на моєму обличчі, він відразу посміхається, починаючи зі мною фліртувати: - А ти що, хочеш записатися на персональний урок?

- А може і хочу.

Підходжу ближче, стаю впритул до нього. Високий такий, міцний. Беру за руку, повертаю трохи до себе та непомітно посилаю знак рукою за його спиною. Ненароком стріляю швидким поглядом за його плече. Встигаю вловити, як на губах дівчат розпливається захоплення. Переглянувшись, вони приходять до того самого усвідомлення. Потрібно було бачити вирази їхніх облич, коли вони все зрозуміли! Втім, довго наважуватись їм не потрібно.

Я кокетливо веду бровами і зариваюсь у сумочку, в секунду дістаючи свою приготовлену на такі випадки міні-зброю. Бачу, як він зацікавлено слідкує за моїми рухами. Беру його міцну гарячу долоню, повертаю тильною стороною нагору і починаю виводити червоною помадою цифри. На обличчі охоронця розпливається крива зухвала усмішка, коли він розуміє, що я роблю.

- Подзвони мені.

Виводжу останню цифру і знову стріляю очима. Тільки-но встигаю помітити рожевий завиток волосся, що прошмигнув у клуб. Ну от і все! Ставлю в кінці крапку і надягаю ковпачок на помаду. Ховаю її в клатч і посилаю йому повітряний поцілунок, від чого він зовсім тане. От вже, Елайно, з такими здібностями потрібно було до театрального вступати, а не до психологічного! Кокетливо підморгую і з почуттям виконаного обов'язку хутко прослизаю повз нього.

- Стривай! - схаменувшись, гукає він. - Як тебе звати?

Тільки я вже не чую.

 

ПС. Мій телеграм-канал тут: https://t.me/Polina_Endri

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍