Читати книгу - "Ера Агонії, Psevdonim"

Стерв'ятник заверещав, закорчився в руках мерців, його тіло почало битися в конвульсіях. Але це був не звичайний тваринний страх, це було щось інше, глибше, жахливіше. Енергія агонії, яку Мортеус випромінював через свої пальці, проникала в свідомість стерв'ятника, розриваючи її на шматки, заповнюючи її чистим, нерозбавленим страхом, відчаєм, болем. Тваринний розум не витримував такого навантаження, руйнуючись під тиском агонії.

З очей стерв'ятника потекли криваві сльози, з рота пішла піна, його тіло вигнулося дугою, кістки захрустіли. Крик, що вирвався з його горла, був не схожий на звичайний вереск стерв'ятника, це був крик… людський, крик невимовного жаху, крик душі, що розривається на шматки. Потім все стихло. Тіло стерв'ятника обм'якло, повисло в руках мерців, перетворившись на бездиханну масу. Але в його порожніх очах, що застигли назавжди, відбивався жах, що перевершував будь-який тваринний страх.

Мортеус відсмикнув руку, оглядаючи мертвого стерв'ятника. Випробування пройшло успішно. Енергія агонії виявилася потужною зброєю, здатною знищувати не лише фізичне тіло, але й розум, душу, саму сутність живої істоти. Перші плоди страждання Лярви були зібрані. І Мортеус відчував, що це лише початок. Попереду лежали нові експерименти, нові відкриття, нові можливості для використання сили агонії на своєму шляху болю та жорстокості.