Читати книгу - "Для тебе, Ірен Вастро"

Розділ 5

Минуло декілька тижнів.   Я продовжувала працювати в готелі. Діана почала зустрічатися з новим хлопцем. До речі  обіцяла познайомити мене  з ним.  Говорила, що він повна протилежність Тарасу: уважний, добрий, люблячий. Ну, що ж я буду дуже рада за неї, яякщо це буде справді так. Ось  до речі вона телефонує.

-Привіт, красуне. Як справи? Мій брат, твій бос не ображає? -  питає  мене подруга.

-Привіт. Все добре. А ти як? Як там твій хлопець?- питаю я.

-От за цим і телефоную.  Запрошую тебе на вечірку. Там познайомишся з Олегом та розглянеш його з боку та скажеш свою думку про нього.- каже подруга.

-Добре.  Коли вечірка?- питаю її.

-Після завтра. Вона буде за містом, на дачі у друга Олега – Матвія.- каже подруга.

-Добре. Я буду, якщо ти просиш.- кажу я.

-Тільки моєму братові будь ласка нічого не говори.- просить подруга.

-Постараюся.- кажу я.

-Тоді зустрічаємося післязавтра.- каже подруга і радісно викрикує «Ура!».

Закінчуємо розмову і йду працювати.

-Женю, тебе бос викликає.-  повідомляє мене Настя.

-Доброго дня, викликали?- питаю у Мирослава Вікторовича.

-Так. Доброго дня.- каже бос піднімаючи на мене очі.- Женю, ви ж дружите, з моєю сестрою?- питає  сідаючи поряд.

-Так. А що?- питаю я.

-Справа в тім, що я переживаю за неї. Знаю, що вона почала знову з кимось зустрічатися і мені б дуже не хотілося, щою її знову образили.- каже брат подруги.

-Повірте, я бажаю своїй подрузі того ж. І в образу її не дам.- кажу я.

-Ви вже знайомі з її новим кавалером?- питає він дивлячись в мої очі.

-Поки ні. Але скоро познайомлюсь.- кажу я.

-Розкажеш про нього мені потім?- питає.

-Я не думаю, що це буде трохи не правильно щодо Діани. – кажу я.

- Женю, я турбуюся про сестру і дуже сподіваюся на вашу допомогу.- каже бос.

-Добре. Чим зможу, допоможу.- кажу я і всміхаюся.-Я можу йти?- питаю.

-Я хотів ще поговорити про ваше підвищення. Ви дуже добре виконуєте свою роботу, тим паче  навчаєтесь на адміністратора, тому пропоную вам стажування у нашого Ярослава Володимировича.- каже бос.

-Ви не жартуєте? Мені б дуже хотілося  постажуватися в нього. Він дуже гарний адміністратор.- кажу я, помічаючи, що обняла свого боса на радощах.

-Ой, пробачте.- кажу звільняючи обійми.

-Та нічого. Ви як завжди емоційна.- сміється бос.

-Я просто… Я більше так не буду. То коли  мені починати стажування?- питаю я.

-Завтра. Завтра можете почати.- каже бос все ще всміхаючись.

-Дякую. Я вас не підведу.- кажу я і радісна йду на вихід.

-Я в цьому не сумніваюся.- чую я услід.

Так минуло декілька днів мого стажування. Як виявилось теорія це добре, а практика – набагато краще. Цікаво і складно мені було, та я старалася впитувати знання ніби губка. Сьогодні до речі йду на вечірку.

Прибуваємо з подругою на таксі за місто. Тут все дуже гарно, дуже багато молоді. Проходимо в середину, де нас зустрічає високий чоловік спортивної статури.

-Женю, познайомся - це Олег. А це моя подруга – Женя.- знайомить нас з Олегом.

Цей чоловік провів мене своїм холодним і масним поглядом, що вже мені не сподобалось.

-Яка ти гарна сьогодні, моя дівчинко.- сказав Олег затискаючи в обіймах Діану.

-Ти теж.- сказала вона цілуючи його в щоку.

Вечірка тривала. Оглянувши всіх я зрозуміла, що ця компанія мені подобається все менше. Я вирішила, відійти подихати повітрям в сад. Там я почула одну не дуже приємну розмову.

-Дуже гарні дівчата. Зараз   пригостимо їх пару коктейлями і все буде краще нікуди. – каже один з них.

-Так. Бос буде задоволений. Таких гарних дівчат ми ще йому не знаходили.- каже інший, здається Олег.

Липкий піт виступив в мене на спині. Куди ми потрапили? Хто ці люди? Щось стає страшно. Вирішую попередити подругу.  Розказую їй про почуту розмову, але та відмахується і каже, що я все придумала. Олег не такий. Я мабуть не так усе зрозуміла. Вирішую зателефонувати Мирославу та розказати про почуту розмову. Ледве закінчивши розмову в мене забирають телефон. Всіх дівчат разом зі мною і Діаною ведуть в якийсь підвал і зачиняють там. Сподіваюся лише на Мирослава Вікторовича. Не знаю скільки минуло часу, але коли ми чуємо звуки поліцейських сирен нарешті видихаємо з Діаною.

-Де тут мої дівчата?- питає знайомий голос.

-Брате, це ти?- питає вона радісно і кидається в обійми  Мирослава.

-Так. Добре, що Женя мене вчасно попередила. Бо могло статися непоправне.- каже бос дивлячись на мене з вдячністю.

-Пробач, я мабуть і справді не розбираюся в людях. – каже схлипуючи Діана.

-Тепер спочатку мене знайомиш зі своїми хлопцями, а потім вже зустрічаєшся.- каже їй брат.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍