Читати книгу - "Риль. Любов дракона"

ненаситно трощачи і ламаючи все на своєму шляху, обриваючи сотні життів. Нехай вона загине, але піде за межу одна.

«Тоді готуйся до найгіршого, люба, — порадив розум, — пора про рідних згадати та попрощатися».

«Ні, про рідних краще думати поменше», — зціпила зуби Риль, інакше всі її крупиці волі вмить розтануть, а тішити цих виродків сльозами або проханнями про помилування вона не збирається. Просити про милості марно. Ауру Харзера вона добре розгледіла, такою жагою насильства та палала. Тут допоможе тільки диво, і бажано те, яке скрутить мерзотнику шию.

Як хочеться жити, просто жити. Але якщо їй судилося сьогодні померти… нехай вистачить сил зробити це з гордо піднятою головою. Простірники не принижуються і не здаються. Харзер ще пошкодує, що вирішив розважитися з «темною», коли його розшукає Корін. Брат завзятий, обов'язково знайде цього гада.

На Риль не надягли ані антимагічного нашийника, ані браслетів, хоча швидше за все вони тут присутні. Значить, виродок упевнений, що ніяка вона не темна. Інакше охорони було б у рази більше. А так — двоє посіпак та сам Харзер. Ні, їй і трьох здорових мужиків досить, щоб не сіпатися до втечі. Та й сили волі вистачає лише на те, щоб йти з гордим виглядом, човгаючи босими ногами по підлозі.

Коридор уперся в кручені сходи, що круто вели вниз. Спускалися довго. Риль нарахувала поверхів п'ять. Три надземних і два підземних. Ах, так, палац стоїть на пагорбі. Так що заглиблюватися можна сміливо.

Його Високість почувалася чудово. Полювання пройшла вдало і попереду лише насолода, головне — розтягнути її подовше. Але спочатку офіційна частина — допит темної. Зате потім… потім вона буде цілком у його владі.

Дівчину ввели в маленьку кімнату з низькою стелею, посадили на стілець, що стояв посеред кімнати. Руки зав'язувати не стали.

За широким дерев'яним столом сидів невисокий на зріст чоловік у чорно-сірій сорочці. Байдужий погляд стомлених очей ковзнув по двом придворним, похолонув, побачивши Харзера, а ось на дівчину Радник глянув з цікавістю. Чуття рідко його обманювало, і зараз він був упевнений, що до них потрапила дивна пташка, досить дивна, але не темна, швидше чужа.

— Починайте, — кивнув чоловік, приступаючи до записів.

Наче все. Попрощалася, обдумала, смерті виродкові побажала, тепер буде не до думок, коли завіса болю заволочить свідомість.

— Так, пане Раднику, — боязко промимрив один з підручних. На цей раз Харзер пустив перед собою одного зі своїх псів. Чоловік схопив дівчину за волосся і, боляче потягнувши вниз, змусив закинути голову назад.

— Відповідай, тварюко, хто ти і звідки? — прокричав він їй в обличчя.

— Тобі не зрозуміти, — прошепотіла дівчина.

— Що ти там шепочеш, тварюко? Язик від страху усох? Зарано! Зараз брат Нііль прийде, тоді ти у нас не просто заговориш, а заспіваєш!

Ззаду кашлянули, і Харзер вимовив, трохи розтягуючи слова: «Брат Нііль сьогодні поїхав у справах. Впораємося без нього. Хіба це справжня темна? Так, сопливе дівчисько, вона нам швидко все розповість».

— Справді? — недовірливо запитав Радник, піднявши голову від паперів, — а щось мені підказує, що сили волі у цьому дівчиську буде побільше, ніж у деяких здорових мужиків.

Мабуть, у цій фразі було щось особисте, так як її мучитель заскреготав зубами від злості і прошипів: «Даремно не вірите, пане Раднику, зараз вона все розповість».

Сильний удар розбив губи дівчини в кров, і вона полетіла б на підлогу, якби не чоловіча рука, що втримала її на місці. В голові відразу помутнішало.

— Відповідай, тварюко, хто ти?

— Мене звуть Риль, — прошепотіли неслухняні губи.

— Ах ти! — другий удар прийшовся в щелепу.

— Тихіше, Асхальд, — застеріг розпашілого чоловіка Радник. — Так вона у вас до кінця допиту не доживе. Ти б краще запитав, на кого вона працює, яке у неї завдання у палаці і хто її зв'язковий в королівстві.

— Може, мені вона все скаже? — пролунав ненависний дівчині голос. Харзер нахилився до самого обличчя Риль і жарко зашепотів на вухо:

— Не чини опір, моя мила темна, тільки гірше буде. Тут все відбувається так, як хочу я. Захочу — тебе будуть катувати довго і наполегливо, поки не скажеш все, що нам потрібно, а захочу — і це припиниться в одну мить, а ти вийдеш звідси живою і неушкодженою. У моїй спальні недавно місце звільнилося…

— Гад! — задихнулася від гніву Риль. Вона повільно повернула голову і з ненавистю глянула в чорні холодні очі, а потім з насолодою плюнула йому в обличчя.

— Тварюко! — відсахнувся Харзер, витираючи плювок. Він підняв був руку для удару, але слова Радника його зупинили.

— Я так розумію, вам відмовили, Ваша Високосте, — трохи глузливо промовив Радник, — схоже, пропозиція була надто щедрою. Твоя стійкість гідна поваги, дитя, але не думаю, що буде розумно і далі дратувати Харзера. У нього дуже важка рука.

Риль мовчки дивилася в червоні від недосипання очі Радника.

— Чи ти прагнеш швидкої смерті? — розгадав її задум Радник і посміхнувся, — непоганий план, але нам дуже необхідна інформація, а ти явно щось знаєш про викрадення принцеси.

— Все, що я знала, я розповіла. Даю слово. Решта не має відношення до викрадення і нічим вам допомогти не зможе, — Риль говорила спокійно і твердо, дивлячись в очі Раднику. Він — її єдиний шанс.

— Слово, — залився гавкаючим сміхом Харзер, — яке слово може дати темна? Будь-яке твоє слово — чергова брехня! Та ваше погане плем'я можна тільки вогнем та тортурами розговорити.

— Щось тут не сходиться, — задумливо мовив Радник, уважно дивлячись на дівчину, — я не відчуваю брехні в її словах. Піду-но я за братом Ніілом, може, він ще не поїхав. Без нього нам не розібратися.

Радник встав і вийшов за двері, забравши з собою стос паперів.

— Старий щур, — в роздратуванні сплюнув на підлогу Харзер, — скільки років працював радником, а нюх як у молодого собаки. Але нічого, нам вистачить часу зайнятися тобою, моя мила. А по темних ніхто плакати не буде.

Риль схопилася з місця і притулилася спиною до стіни. Тепер, коли маски скинуті, вона готова дорого продати своє життя. Трійця задоволено зареготала — потішно, що жертва вирішила чинити опір наостанок.

Риль пощастило. Її мучителі піддалися грі, забувши про час, відволіклися від Радника, і цілком віддалися розвазі. Не дарма, ох, не дарма дівчина свого часу ходила в школу бою. Хоча нічого дивного в цьому не було, п'ятихвилинний спаринг з викладачем входив до переліку прийомних іспитів. Імовірність переміщення мага в недружнє місце завжди висока, та й антимагічні амулети не така вже й рідкість. Іноді