Читати книгу - "Книга імен"

132
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 89 90 91 ... 99
Перейти на сторінку:

Він аж застогнав, помітивши розбиту, розпухлу щоку Йаелі. У Ділона з носа текла кров. А декого з жінок-утікачок, хто б вони не були, уже знову впіймали.

Це кінець.

З великої зали вийшов чорнявий чоловік та енергійно покрокував до них. Високий, елегантний, упевнений. «Ач, який мажор!» — подумав Девід, і очі його видирали нутрощі з того чоловіка. Він відчув, як виструнчилися Темні янголи при наближенні зверхника.

— Прем'єр-міністре ді Стефано, ми спіймали Шепарда. Що накажете з ним робити?

Ді Стефано.

Та не встиг ді Стефано розтулити рота — з-під стійки реєстрації з диким виттям вискочила якась постать.

Жінка.

Вона підлетіла до ді Стефано, розмахуючи чимось довгим і блискучим. Впала на нього, встромлюючи свою зброю йому прямо в серце — напрочуд сильно й глибоко для такої тендітної статури.

Ді Стефано роззявив рота від шоку, тихо булькнув — і звалився горілиць.

Від спантеличення Темні янголи відпустили полонянок. Гукаючи на допомогу, двоє кинулися до тіла, а ще троє — до нападниці.

Вона оскаженіло розмахувала закривавленим ножем і не давала їм підступитися. Потім заверещала, крутонулась і прожогом майнула до сходів.

Бігла і Йаель. Хапаючи ротом повітря, вона порівнялася з найближчою зі скульптур, що зображували переплетених змій. У відчаї протиснулася вона між скульптурою та кам'яною стіною.

Це мусить спрацювати. Ти мусиш це зробити.

Вона притулилася спиною до шерехатої стіни, зібрала всі свої сили, вперлася руками в скульптуру й почала штовхати. Кам'яні зубці впивалися їй у спину, але вона не зважала, намагаючись зсунути статую. А Ділон тим часом бився зі стриженим Темним янголом, що тримав її лише мить тому.

Ділон орудував кулаками. Коротким ударом правиці він збив Стриженого з ніг, і рубін із персня залишив на щоці Темного янгола глибокий криваво-червоний слід.

Йаель зосередила думки й зусилля на важкій бронзовій скульптурі, холодній і нерухомій під її спітнілими долонями.

Яку кадрі якогось фільму зі Стівеном Сігалом, Ділон стрибнув із розгону обома ногами просто на груди свого супротивника — і зламав йому ребра. Пролунав відчайдушний крик болю — Темний янгол корчився на долівці.

Ділон відігнав раптове співчуття, що сколихнулося в нього в душі, і вихопив у Стриженого пістолет.

Потім озирнувся.

Девід мчав нагору сходами, як навіжений. Раптом іще п'ятеро здорованів загриміли чоботями по сходах, і стіна з м'язів і пістолетів перетнула йому путь. Девід перескочив через поручні, ухопився за один, розгойдався та стрибнув униз. Ноги в нього підломилися, обличчя перекосилося від болю. Здавалося, він уже не помічав болю, коли рвонувся до кам'яної колони, увінчаної балконом, у пошуках укриття за нею, а Темні янголи посипалися зі сходів слідом за ним.

Краплі поту виступили на верхній губі Ділона, коли він прицілився з пістолета Стриженого й почав стріляти.

Громило, що біг попереду, упав навзнак, ухопившись за плече, але інші, неушкоджені, наступали через залу реєстрації слідом за Девідом. І тут Ділон почув нестямний крик Йаелі. Із жахом і подивом він побачив, як вона щосили штовхає скульптуру.

Скульптура захиталася, потім, на якусь мить, ніби зависла в повітрі під неймовірним кутом. Обличчя Йаелі напружилося від зусилля, — і скульптура повалилась униз. Вона впала з грюкотом, що, як вибух, рознісся бункером, і полірований метал розчавив вояків, котрі переслідували Девіда.

Ділонові почуття на хвилину змішалися. Скорбота через те, що в такий жахливий спосіб відбираються людські життя, — і шалена надія, що самі вони, можливо, врятуються.

Але раптом він відчув ще дещо. Кров, тепла й густа. Вона струменіла з його грудей. Не вірячи собі, він опустив очі. Болю не було, тільки оту вухах якесь дивне шурхотіння. Він зробив крок, похитнувся — і простягся на підлозі.

І тоді він почув тишу.


Йаель, розчеплюючи мертві пальці Темного янгола, намагалася не думати про масштаб спричиненої нею бойні, а потім схопила пістолет і побігла до сходів.


Розділ п'ятдесят дев'ятий

о там, у біса, коїться внизу?

Кріспін Мюллер загатив своєю палицею у двері Кабінету ситуацій і підхопився зі стільця. Він не звертав уваги на переляк в очах Стейсі Лахман і швидко прокульгав до балкона. Перехилившись через поручні, вирубані в скелі, він спантеличено дивився на колотнечу внизу.

Скульптура у вигляді сплетених змій лежала вся покривлена на понівечених тілах кількох Темних янголів. Йому було видно ще одне розпростерте тіло трохи на відстані, — людина лежала в калюжі власної крові.

Суцільний хаос. Люди горлали, вискакували стрімголов із зали спантеличені, у паніці.

Кріспін примружився, розглядаючи натовп у зоні реєстрації. Лише мить тому він бачив ді Стефано, що впевненими кроками наближався до Шепарда, схопленого Темними янголами. Він чекав, поки Шепарда приволочуть до нього нагору,

1 ... 89 90 91 ... 99
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Книга імен», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Книга імен"