Читати книгу - "Вʼячеслав, Ірина Скрипник"

І вона притиснулась до мене ближче, ніби хотіла ще більше зануритись у мої обійми. Її тепло наповнило мене до кінчиків пальців, і раптом я відчув, як по моїх щоках потекли сльози. Я не міг зрозуміти, чому. Можливо, це було полегшення, а, можливо, і страх, що це все є лише маренням, поки я вкотре лежу десь без свідомості. Але саме зараз я просто тримав її, і це було все, що мало значення.