Читати книгу - "Опанувати Елементи, NikaLerina"

Переді мною коридор здавався пустим, але при уважнішому погляді, ілюзія стіни розсіялася, і я побачила Аніону, що стояла осторонь, накрита тінями. У серці її грудей пульсував чорний діамант — видно, саме так виглядає злиття.

— Ось воно як... — промайнуло в моїй голові, і я похолола, усвідомлюючи, що вона й справді може з’єднуватися з цим Адамасом, як я з Вартовими.

Ніхто не бачив тієї схованої фігури: лише я, завдяки силі Топаза. Вона пильно дивилася на мене. Якби була живою та на Землі, то могла б стати Обраною. Ми — близнючки, тож це цілком ймовірно.

— Як ти вижила тоді? — прошепотіла я, зустрічаючи її погляд. — Ти не могла вціліти після катастрофи — всі ж загинули!

Рубер глянув на мене здивовано:

— Каті, до кого ти говориш?! Тут стіна, — він дивився на суцільну стіну, не розуміючи, що я бачу крізь її спотворений обман.

На обличчі Аніони з’явилася хитра усмішка:

— Ти зайняла місце, яке мало бути моїм... — її голос пролунав прямо в моїй свідомості, як колись у тих видіннях. — Ми — близнючки, і це я мала стати Обраною, а не ти. Але вже не шкодую, бо коли літак загорівся, мене знайшов  Адамас, що відчув свою Обрану в небезпеці та прорвався крізь кордон світів. І відтоді ми разом.

— Це... неможливо. Ти... весь цей час жила тут, зі Скверною?

В її очах спалахнуло чорне полум’я:

— Мій дім був у самісінькому серці Скверни, яка тепер слухає мене як вірний песик та ділиться своєю силою. Саме вона створила Адамаса. Ми годували її силою елементів, зібраною за роки битв, тож тепер ви для неї просто закуска. Жоден із ваших чотирьох стихій не здатен її перемогти, тому Ерде сьогодні буде нашою та пізнає нових Захисників, що створять свій порядок, розсіявши зерна смерті в кожному її куточку.

Скінчивши останнє слово, вона розчинилася в темному тумані. Для мене ж зникла й ілюзія дірки: знову переді мною стала пуста стіна. Я кволо видихнула, втрачаючи секунду орієнтацію.

— Каті... Каті! — кликнув ззаду Емер. — Тримайся! Наш щит скоро ослабне, потрібне інше злиття чи що? Бо тут монстри...

— Це... не допоможе... — прошепотіла я. — Вона... тільки-но сказала, що жоден елемент не здатний перемогти Скверну...

— Що?

Я прочистила горло, намагаючись пояснити:

— Там не було ніякої стіни Рубе. Аніона стояла й спостерігала за нами. Вона сказала... Що ми безсилі проти Скверни, і що... — я замовкла, адже щось міцно стисло горло: чи то слова заборони Величних, чи власне оніміння. Відчула, що не здатна розказати всю правду, ніби неймовірна сила здавлює моє горло.

Величні... вони передбачили це, щоб я не розповіла...

— Тоді прими ще когось у злиття? — озвався Емер розгублено, кидаючи оком на мою постать. — Чи треба... новий план?

— Ви... — почала я, але не могла вимовити ключові слова, бо щось не давало. Господи, невже й попередити не можу?

Я мовчки похитала головою. Усе, що вдалося вичавити з себе:

— Величні не дозволять... Я... я не можу...

Настала важка секунда мовчання. Топаз, усередині заспокоював мене думками:

— Зачекай, Каті, ми знайдемо вихід...

Та чи знайдемо? В голові гул, а тіло знову відчуває тремтіння від усвідомлення: Сестра, яку я вважала мертвою, з’явилася як Обрана Скверною, і стверджує, що підкорила її вже давно... перекресливши можливість впливу елементів на неї. Я не могла сказати Вартовим усього, що знаю.

Ми стояли в руїнах, чуючи крики голодних химер, в той час коли Аніона з Адамасом напевно вже рушили далі, щоб розпочати свій план.

Прокляття...

 

 

 

 

 

 

 

 

 

***

Сьогодні, у час великої битви, що тривала з самого існування Ерде, небо заполонили чорні хмари. Вони нависли над світом, затуляючи останні проблиски місячного світла. Певно, збирався дощ, останніми днями такий звичний для його жителів.

Люди спокійно лягали спати, готувалися поринути в сон, не відаючи, що для кожного з них уже було уготоване власне зерно. Воно буде посіяне п’ятим, самоназваним Елементом — Пітьми та Таємниць, наділеним небувалою силою Скверни, котру опанував та приручив той ганебний тандем.

Тепер ці зерна висмоктуватимуть життєдайну силу жертв і віддаватимуть її тим, кого не мало існувати. Тим, хто обманув смерть, пішов наперекір всім правилам та почав плести власні темні плани.

Але в Ерде знайшлися ті, хто не закрив очей у цю ніч. Рада Вищих.

Вони знали, що зараз відбувається на межі їх світів. Вони розуміли, скільки значить ця ніч для Ерде і якою ціною Вартові щоразу зупиняли Скверну.