Читати книгу - "Стів Джобс"

— Ми обоє були ранені ще у дитинстві, — пригадувала Редс. — Він якось сказав, що ми були як дві невідповідності, і саме тому нам було добре разом.

Вони були пристрасними і виявляли свої почуття у публічних місцях: їхні любощі у коридорах N все ще пам’ятають працівники компанії. Також пам’ятними були і їхні сварки, які траплялися в кінотеатрах чи перед усіма, хто приходив в гості в оселю у Вудсайді. Втім, Джобс завжди захоплювався її чистотою та природністю. Як зауважила тямуща Джоана Гофман, розповідаючи про Джобсове захоплення Редс, котра немов належала іншому світу: «Стів мав тенденцію вважати вразливість і неврози духовними рисами».

Коли у 1985 році Джобс був відсторонений від керування Apple, Редс їздила з ним до Європи, де він зализував свої рани. Якось увечері, стоячи на мості над Сеною, вони, скоріш романтично, аніж серйозно, обговорювали, як було б добре залишитися у Франції назавжди. Редс була готова до цього, але Джобс не хотів. Він перебував у скрутному становищі, але амбіцій йому не бракувало.

— Я — це відображення того, що роблю, — сказав він їй.

Тіна пригадувала моменти з паризького вояжу в зворушливому листі, який надіслала йому за 25 років, коли вже кожен із них давно йшов своїм шляхом, проте духовний зв’язок все ще лишився:

У 1985 році ми стояли на мості у Парижі. Було хмарно. Ми схилилися на кам’яні гладкі перила і дивилися на зелену воду. Твій світ розколовся, а потім на мить зупинився, чекаючи, поки ти зосередишся на тому, що вважатимеш потрібним. Я хотіла втекти від того, що було раніше, намагалася переконати тебе почати нове життя зі мною в Парижі, залишити наші старі «я» і дозволити прийти чомусь новому. Я хотіла, щоби ми тихенько проповзли над тією глибокою прірвою твого світу і відродилися новими, такими, яких ніхто не знає; щоб я готувала тобі прості обіди і ми б могли бути разом кожен день, як діти, які бавляться в гру лише заради тієї гри. Мені хочеться думати, що ти взяв це все до уваги перед тим, як розсміявся, глипнув на мене і відповів: «Що я міг удіяти? Я зробив себе непрацездатним». Мені хочеться думати, що у момент вагання перед тим, як наше майбутнє догнало нас, ми жили тим простим життям разом до старості з купою внуків біля нас на фермі на півдні Франції, розповідаючи один одному про день, що минув, пригортаючись один до одного, а наш маленький світ був сповнений ароматом терплячості й близькості.

Ті стосунки продовжувалися п’ять років. Редс дуже не подобався його майже не вмебльований будинок у Вудсайді. Джобс найняв сучасне молоде подружжя, які колись працювали у ресторані Chez Panisse, і вони в нього були за домоправителів і вегетаріанських кухарів, а Редс через них почувалася непроханою гостею в домі. Час від часу вона переїздила до своєї квартири в Пало-Альто, особливо після пристрасних сварок із Джобсом. «Нехтування означає жорстоке поводження», — якось нашкрябала вона на стіні, прямуючи до їхньої спальні. Джобс наче вводив її в транс, але Тіну також дивувало, що він може так погано поводитися з нею. Згодом вона буде згадувати, як боляче було кохати когось настільки егоцентричного, яким був Стів. Турбуватися про когось, хто нездатний на подібну турботу, було пеклом, якого вона б не побажала нікому, говорила вона.

Вони були різними у багатьох аспектах.

— На діапазоні від жорстокості до доброти вони були на протилежних кінцях, — пізніше згадував Герцфельд.

Доброта Редс була очевидною у великих та маленьких її проявах. Вона завжди давала гроші жебракам на вулиці, займалася волонтерською діяльністю і допомагала психічно хворим людям (яким був і її батько), і вона дуже старалася, щоби Ліза і навіть Крісанн почувалися поряд із нею комфортно. Більше, аніж будь-хто, Тіна переконувала Джобса проводити більше часу з Лізою. Але їй не вистачало Джобсових амбіцій та активності. Ефірні якості, які робили її такою духовною в Джобсових очах, також унеможливлювали їхнє спільне життя.

— Їхні стосунки були надзвичайно бурхливими, — згадував Герцфельд. — Через свої характери вони завжди багато сварилися.

Між ними також пролягала філософська різниця у погляді на естетичні смаки. Редс вірила, що вони — індивідуальні, а Джобс був переконаний, що вони універсальні і цьому можна навчитися. Вона вважала, що Стів перебуває під значним упливом руху Баухауз.

— Стів вірив, що нашою роботою було навчання естетики, потрібно було вчити людей тому, що їм має подобатися, — пригадувала вона. — Я не розділяла його поглядів. Вважаю, що коли ми вслухаємось у себе й уважно слухаємо інших, то можемо дозволити вийти назовні тому, що в нас усередині.

Живучи довго під одним дахом, вони починали часто сперечатися й сваритися, та коли Тіна їхала, Джобс тужив за нею. Врешті-решт улітку 1989 року він запропонував їй вийти за нього заміж. Вона не могла цього зробити. «Я же збожіволію», — казала юна друзям. Тіна виросла у нестабільному середовищі, і її стосунки з Джобсом дуже походили на те, що у неї було в дитинстві. Такі стосунки зовсім не приваблювали, та й це поєднання було легкозаймистим.

— Я б не стала хорошою дружиною для Стіва Джобса — для такої ікони, — пізніше пояснювала Тіна. — Я була б жахливою у багатьох ситуаціях. Щодо наших особистих стосунків, то я терпіти не могла те, що він був таким недобрим. Я не хотіла ображати його, але й не хотіла стояти і дивитися, як він ображає інших. Було боляче.

Після того як вони розійшлися, Редс допомогла відкрити OpenMind — мережевий ресурс про психічне здоров’я у Каліфорнії. У підручнику вона якось прочитала про комплекс нарцисизму і дійшла висновку, що Джобс повністю підпадає під цей опис.

— Опис дуже підходив і гарно окреслював усе, що відбувалося між нами. Я зрозуміла, що коли намагалася зробити його добрішим чи кращим, я наче хотіла, щоби сліпий прозрів, — говорила вона. — Це також пояснювало його стосунки з його донькою Лізою. Гадаю, що проблема була у співчутті. У нього було відсутнє співчуття.

Згодом Редс вийшла заміж, народила двох дітей, а потім розлучилася. Час від часу Джобс відкрито тужив за нею, хоч вона вже й була заміжня. А коли він почав боротися проти раку, Тіна з’явилася, щоби підтримати його. Пригадуючи їхні стосунки, вона ставала дуже емоційною.

— Наші цінності не збігалися, і ми не могли бути разом, хоч якось і сподівалися, що це одного разу станеться, — говорила вона, — але турбота і любов, які