Читати книгу - "Несподіване весілля, Ксана Рейлі"

У вухах гуділо, але віддалено я почула щось схоже на дзвінок. Знову і знову...

— Піду подивлюся хто там, — сказав Гордій і обережно поставив мене на ноги. — Будь тут!

Його дихання було важким, щоки почервоніли, а волосся скуйовджене від моїх пальців, якими я тягнула його. Мені хотілося накричати на того, хто перервав нас у такий особливий момент. Я кивнула, а після цього Гордій попрямував до виходу. Він не накинув на себе футболку, але швидко провів пальцями по своєму волоссі.

Я все ще задихалася від того, що було щойно. Втомлено сперлася до столу, бо мої ноги тремтіли та не могли нормально тримати мене. Хто це прийшов? Та й гості в нас були не так часто. Не здивуюся, якщо це знову Антон. Він любить з’являтися невчасно. Я примружила очі, шукаючи очима предмет, який би можна було кинути йому в голову.

— Проходь! — сказав Гордій і, здається, зачинив за собою вхідні двері.

Я напружилася і швидко стягнула сорочку. Добре, що вона хоча б доходила мені до середини стегна. Ніхто не попереджав, що в нас зранку будуть гості!

— Ох, Гордійчику, так сумувала за тобою! — почула я жіночий голос.

Це змусило мене ще більше напружитися. Я помітила, що хлопець увійшов на кухню, а одразу ж за ним зайшла його мама. Очі розширилися від здивування, і я почала ще більше нервувати, адже явно не очікувала побачити її тут та ще й у такий незручний момент. Я глянула на Гордія, а він всього лише знизав плечима. Жінка оцінюючи пройшлася по моєму тілу довгим поглядом, від чого мені стало трохи незручно. Ми з нею бачилися лише у день весілля, а знала я тільки те, що її звати Анастасія. Вона так уважно дивилася на мене своїми карими очима, що це змусило мене хвилюватися.

— Добрий день! — привіталася я та спробувала усміхнутися. — Ми не чекали вас.

— Як і я не чекала побачити тут тебе, — буркнула мама Гордія.

Її слова неприємно вкололи мене в самісіньке серце. Хлопець закотив очі та раптом обійняв мене за талію, показуючи своїй матері, що ми таки разом. Вона лише невдоволено фиркнула.

— Ми з Поліною одружені, — сказав він. — Логічно, що вона буде тут. Як пройшла твоя відпустка, мамо?

Вона почала йому розповідати про свою подорож Європою. Я ж засоромлено опустила погляд. Мені терміново потрібно привести себе до ладу!

— Піду переодягнуся, — швидко пробурмотіла я.

Гордій кивнув, відпускаючи мене. Я швидко пройшла попри його матір та побігла до сходів.

— Що це за цирк, Гордію? — спитала жінка, не приховуючи свого роздратування. — Звідки взагалі взялася ця Поліна?

— Це має значення? Ми разом, і на цьому все.

— Що сталося між тобою і Діаною? Чому вона зникла перед весіллям, а ти одружився з якоюсь...

— Я одружився з дівчиною, у яку закоханий. У чому проблема?

Легка усмішка з’явилася на моєму обличчі. Мабуть, мені не варто було б їх підслуховувати, але я просто не могла піти геть.

— Закоханий? — перепитала вона та засміялася. — У цю напівголу дівку, що не посоромилася навіть стояти біля мене у такому вигляді?

— По-перше, ти прийшла в дуже невдалий момент. По-друге, я стою перед тобою без футболки.

— Ти мій син!

— А вона моя дружина! Наступного разу, коли захочеш прийти сюди, то попереджай про це завчасно. Я тепер уже живу не сам, і мені не хочеться, щоб твої несподівані візити соромили Поліну.

— Ти захищаєш її? — спитала вона так, наче слова сина були для неї ударом.

— Так само, як і батько завжди захищав тебе перед дідусем, — буркнув Гордій.

— Це різні речі, Гордію! Між мною і твоїм батьком було кохання. Чисте, світле та справжнє.

— Мамо, годі! Не вдавай, гаразд? Занадто пізно в тобі прокинувся материнський інстинкт. Я знаю, що тобі подобалася Діана. У нас з нею не склалося. Зрозумій це, прошу.

— Ви з Діаною були такою гарною парою, — продовжувала жінка. У мене на очах чомусь сльози з’явилися. — Вона ідеально підходила тобі, не те що ця.

— Не пригадую, щоб питав твоєї думки, — різко сказав Гордій. — Я не дозволю тобі ображати Поліну. Я обрав її у своєму житті. Вона — моя жінка. На цьому все!

Серце стиснулося від його слів. Він так упевнено говорив, що я хотіла повірити йому. Та все ж Гордій міг казати це лише для того, щоб переконати свою матір. Вона ж не знає, що у нас фіктивний шлюб.

— Діана повернулася, — мовила його мама, а в мене наче земля втекла з-під ніг. — Я говорила з нею. Вона сказала, що дуже шкодує, що залишила тебе, а ще хоче це змінити.

— Мені байдуже, — огризнувся Гордій.

Та я не була певна, що він говорив правду. Може, навіть зрадів її поверненню? Я стримала сльози та швидко попрямувала до своєї кімнати, щоб переодягнутися. Якщо вони помітять, що мене нема довго, то точно зрозуміють, що я підслуховувала. Його мама і так не в захваті від мене. Я важко видихнула, бо все виявилося гірше, аніж мені здавалося. Думала, що нам ніхто не завадить, окрім нас самих, але я дуже сильно помилялася. Іноді привиди з минулого руйнують усе, і тепер я боялася, що цим привидом у нашій історії стане Діана.