Читати книгу - "Я бачу, вас цікавить пітьма, Іларіон Павлюк"

це було єдине пояснення, що не спонукало думати, начебто він божеволіє, й Субота вирішив відкласти на потім усі запитання.

Труп Субота легко виявив того-таки дня — у селищі не так багато місць із бетонною долівкою. Поштарчине тіло лежало посеред порожнього цеху цукрового заводу. Тупогуб примчав одразу після дзвінка, з порогу тицьнув Суботі пачку грошей, сказав, що труп мають знайти будь-де, головне — якнайдалі від заводу, і дав за помічника свого Арсена. «Нормальне прохання», — подумав Субота, мацаючи в кишені тугу пачку купюр.

Тіло нещасної вивезли в поле якнайдалі від селища й закопали так глибоко, як змогли, аби ніхто й ніколи вже не знайшов.

А Субота тієї ж ночі закопав теку.

Чутки незабаром вляглися. Про зниклу майже не згадували. Щоправда, пенсіонер, отой, що знайшов перший труп, заходився раптом вимагати від Суботи результатів розслідування й погрожував розпатякати таємницю слідства. А потім інший тип знайшов закривавлену туфлю, й узагалі не погоджувався тримати язика на припоні. Але в обох випадках до справи брався Арсен. Працював, так би мовити, з людьми. І проблеми зникали.

Третя дівчина пропала цього літа.

Її звали Катею чи якось так. Вона працювала в аптеці, куди дільничний частенько навідувався вранці, і Субота знав її особисто. Її шукали повсюди й усім селищем. Щоправда, пару людей невпевнено повідомили, що бачили, як вона сіла в автобус із великою сумкою й поїхала (обох свідків, цілком випадково, за якісь дрібні грішки тримав на гачку дільничний), але чутки про маніяка однак спалахнули як суха трава, і дуже скоро Буськів Сад охопив жах від центральної площі й до найдальшої хати. Дуже швидко знайшлися такі, що пригадали Люду, яка зникла найперша, й засумнівалися, що та взагалі кудись виїздила. Мер нервувався, повсякчас недоречно згадував байку про повішеного дільничного і казав Суботі, що як труп знайдеться, то «перепаде всім». Субота відкопав теку.

Світлина зниклої неймовірним чином лежала з самісінького верху, просто під клапаном, і Субота мимоволі аж озирнувся, хоча був у кабінеті сам. Хоч би хто це зробив, він мав знати про кожне слово і кожен крок дільничного…

На фото, ясне діло, був труп. А під ним — ціла добірка складених за всіма правилами поліційних протоколів — допит свідка, огляд місця, розпізнання тіла. І дата. На кожному стояла дата, і це — найцікавіше. Адже, згідно з документами, тіло знайдуть лише за тиждень: на труп Каті з аптеки наткнуться троє п’ятикласників, що вирішать після школи пошукати пригод на цукровому заводі. У трупа будуть відрізані обидві кисті.

Це вже не лізло ні в тин ні у ворота. Дільничний неуважно пошкрябав тім’я, запхнув теку в сейф і поїхав на цукровий завод. Ніякі трупи там не валялися, й дільничний постановив собі вчинити так, як чинив завжди, коли наражався на щось занадто складне для розуміння — спробував викинути це з голови. Усі наступні вечори Субота напивався, щоб уникнути нічної зустрічі з черницею, а кожен ранок розпочинав прогулянкою по цукровому заводу. А тоді ретельно вивчав теку, намагаючись знайти щось зрозуміліше за протоколи, яких не могло існувати насправді. А рівно за тиждень — як і було зазначено в течці — дільничний поліцейський Субота знайшов на закинутому цукровому заводі труп дівчини без обох кистей.

Добре бодай, що раніше, ніж оті п’ятикласники.

Того дня Субота був такий приголомшений, аж вирішив назавжди покинути пити. І вже наступної ж ночі опинився в обіймах нічної гості.

Але цього разу дещо змінилося. У черниці з’явилося лице.

Це було витончене, неймовірно гарне, сповнене легкої гордовитості обличчя Арсенової дружини — місцевої медсестри Ксенії.

Субота не знав її особисто, втім не раз зауважував її витончені жести і те, яким звабливим видається її погляд з-під опущених вій. Тому, коли верхи на ньому опинилася гнучка чарівлива Оксі в чернечих одежах, він сластолюбно застогнав, давши собі розчинитися в ароматі сандала і куркуми, й уперше прокинувся без нудотного відчуття, що його використали.

Увесь наступний день він тільки те й робив, що чекав ночі, аж забув навіть закопати картонну теку, хоча доти майже мріяв про те, як учинить це знову. Думки про Ксеню відтиснули на задній план і страхи, і радощі, і просто нормальне життя.

Уночі все повторилося, тож зранку Субота вирушив не на службу, а з вигаданим діагнозом подався в медпункт, щоб бодай мигцем побачити Ксенію як вона є. Вона була розкішна. Млість і ніжність струменіли в кожному її русі. А від її тихого голосу можна було збожеволіти.

У свій кабінет дільничний прийшов розчавлений. Рухаючись механічно, мов автомат, Субота відімкнув сейф, вийняв теку і поклав перед собою. А як відкрив, то не повірив власним очам: згори лежала велика світлина Ксенії в чернечому вбранні. Здавалося, перемикач між сном і дійсністю тріснув і він не в змозі відрізнити одне від іншого. Чи була Ксеня його коханкою, чи існувала насправді темна черниця, чи не спить він зараз сам і бачить продовження того-таки сласного сну…

Під світлиною на нього чекало ціле досьє на ту, що нею він марив уже другу добу. Але тепер тека розповіла йому іще дещо. Особисте. Скажімо те, що Арсен і Ксенія часто сваряться через його ревнощі. І що потому в них відбувається палкий секс на межі з садизмом. І звісно ж, у течці були фото, що ілюстрували це нове заборонене знання — красиві, великі, неймовірні за своєю суттю. Фотографії поглинули Суботу. Він роздивлявся їх, певно, цілу годину, а потім повертався до них за кожної зручної нагоди, щоб глянути бодай упівока.

Того дня Субота чекав ночі, немов ковтка води, як свіжого повітря. Але ніч минула без сновидінь. І наступна теж. І ще наступна. Субота годинами зітхав над знімками, мало не доводячи себе до непритомності, мріючи, щоб сон повторився, але ні. Черниця більше не приходила.

Тепер Ксеня не просто розбурхувала його, вона виснажувала свідомість, витісняла всі інші думки. З вартою подиву регулярністю він знаходив привід навідатися в медпункт, і частенько, немов випадково, зустрічав її в селищі. Вечорами, причаївшись у темному авто, спостерігав, як вона повертається з роботи, і млів із того, як вишукано рухається її тонка постать уздовж брудних вулиць селища. І зрештою влаштував собі спостережний пункт у закинутій сусідній хаті, щоб вечори поспіль піддивлятися в їхні вікна.

Якщо й були ознаки того, що Субота пхає пику в пастку, наче щур, очманілий від аромату сиру, який струменить із мишоловки, то дільничний їх не