Читати книгу - "Я віддав би життя за тебе (збірка)"

від Енн, того чоловіка, що попереднього дня йшов хвостом за нею.

Цілком очевидно, що його завдання має щось спільне зі снарядом — ймовірно, заволодіти ним. Але цей гаданий електрик сподівався зустріти будь-якого члена родини, крім Енн. Отож вони обоє стоять. Він просить дозволу подивитися на телефон у її кімнаті, хоча, звичайно, попередньо перетяв дріт надворі. Побоюючись, що прибулець може виявитися непорядним і відчинити скриню, Енн сходить із ним нагору й сидить на скрині, поки він працює.

У них починається розмова. Він, очевидно добре освічений, розповідає, що вчився на інженера, а недавно мусив стати електриком. У його голосі ми помічаємо легкий іноземний акцент — можливо, французький.

Між ними зразу ж постають обопільні симпатія та потяг, але кожне з цієї пари поглинуте своїми проблемами. Енн прагне прояснити справу зі снарядом, електрик прагне залишитися сам у кімнаті. Він просить молотка, сподіваючись, що вона піде по цей інструмент, однак Енн дзвінком викликає покоївку. Електрик просить води, й Енн, уже щось запідозривши, приносить воду з ванної кімнати. Зрештою він, скориставшись моментом, коли Енн відвернулася, підпалює якийсь легкозаймистий мотлох і викидає у вікно, на купу соломи. Тоді електрик вдає, що тільки-но зауважив вогонь. Хитрощі вдалися. Енн збігає вниз, а він швидко відчиняє скриню й виймає сумку зі снарядом.

Внизу ми бачимо, що слуги на кухні зразу ж помітили вогонь і негайно його погасили. Тож Енн, вибігши сходами нагору, чує грюк від падіння віка скрині. Повернувшись до кімнати, ми бачимо, що електрик, почувши дівочі кроки, наразі відмовився від наміру взяти снаряд. Припустивши, що цей електрик має щось спільне з урядом, Енн щиро признається, що не знає, як і де потрапила у скриню ця штука. Електрик відрекомендовується американським агентом і каже, що забере снаряд.

Енн мусить забути всю цю справу. Зараз він зникне з її життя. Але Енн починає закохуватися в цього секретного агента й не хоче, щоб таке сталося. Вона питає, куди він забере снаряд. Почувши, що до Вашингтона, Енн питає, чи можна їй поїхати з ним до Принстона. Секретний агент погоджується.

Енн вирішує представити його дідові, причому, звісно, не як електрика чи секретного агента. Прибулець — це знайомий, що любить літати і тільки-но повернувся з аеродрому. Побачивши робітничий комбінезон, дід гадає, що це авіаторський. Енн каже, що їде до Принстона, щоб провідати подругу.

Енн і агент уже мали вийти, але тут приносять лист від Діка, в якому той відкликає своє запрошення Енн на Принстонський студентський бал[260]. Дік досі кохає її і завжди кохатиме, але нині кожен має найперш виконувати обов’язок перед Америкою, тож Дік не хоче мати нічого спільного з Енн, поки вона не очиститься. Лист, звичайно, — завуальована погроза: якщо Енн приїде до Принстона, то Дік розголосить, що в неї клопоти з поліцією.

Це вписується у план Енн. У Принстоні вона дасть Томові та Дікові знати, з ким вона тут, і в такий спосіб зразу ж розплутає всю справу. Дівчині зараз байдуже до студентського балу, але далеко не байдуже до цього загадкового чоловіка. Вона нічого не сказала йому про свій план, а коли вони удвох дістаються до Принстона, Енн змушує агента загальмувати його відкритий автомобіль перед гуртожитком, де живуть двоє юнаків. Вона зупиняє стрічного хлопця, і той, послухавшись її, репетує під вікнами Дікової кімнати. Виходять Дік разом із Томом, і Енн вражає їх, як і секретного агента, сказавши, що той очистить її ім’я. Він це робить, але нічого конкретного не каже. Ані словом не обмовляється про снаряд.

Дуже зрадівши, Дік наполягає, щоб Енн залишилася на вечір у Принстоні, й Енн не відмовляється. Щоб на тому поставити крапку, він сягає в задню частину машини й пробує підняти сумку зі снарядом.

— Що тут у тебе?! — гукає він. — Свинець?

— Це моє, — відповідає секретний агент. — Облиште.

І тут професор-мовник, що проминає їх, ідучи тротуаром, бачить агента й звертається до нього іноземною мовою. Тон голосу свідчить про здивування професора побачити агента в цій країні.

Це зразу ж наводить Енн, Діка й Тома на думку, що цей чоловік не громадянин США й не може служити в американській поліції. Секретний агент недбало відповідає: «Ви помилилися», вмикає першу передачу, рушає й відвозить Енн із собою.

На околицях Принстона агент звертає на дорогу саме в ту мить, коли дорожній робітник лаштується поставити знак «Об’їзд, дорога на ремонті. Об’їзд». Машина звертає на дорогу, перш ніж поставлено знак. А далі, за кілька миль поза містом, спускає шина.

Перед ось цим її викраденням Енн була дуже прихильна до секретного агента, який здавався їй найпривабливішим чоловіком з усіх, яких вона бачила. Тепер, звичайно, вона завзято протистоїть йому. Безсумнівно, він шпигун, ще й фактично викрав її.

Агент обіцяє, що висадить її з машини, коли від’їде далі, але не так близько до Принстона. Енн вдає, що погоджується на те, та коли він виходить, щоб полагодити шину, вона повертає ключ запалювання і вмикає швидкість. Вчасно виявивши це, секретний агент вскакує на заднє сидіння й зупиняє машину. Перш ніж вийти вдруге, він бере з собою ключ і снаряд — як додатковий запобіжний захід. Усе це він має робити в дуже доброму гуморі.

Енн вичікує — і ось він ставить домкрат під задню вісь. Тут агент знімає піджака й кидає його на задню частину відкритої машини. Енн бачила, що він поклав ключа в кишеню піджака. Крадькома вона тягне піджака на себе й виймає ключ.

Цього разу їй вдається від’їхати. Однак, проїхавши метрів п’ятнадцять дорогою, Енн зупиняється й не заглушує двигуна. Вона боїться: якщо агента тут залишити, то він зникне разом зі снарядом.

Поставивши снаряд за деревами при дорозі, агент чарівливо улещує Енн і пробує підійти до автомобіля. Але з кожною такою спробою вона від’їжджає трохи вперед. Він піддається. Становище агента таке: якщо він пуститься навпрошки зі снарядом, то Енн не зможе їхати за ним, зате зможе повернутися до Принстона по допомогу, нехай навіть на спущеній шині. Зі свого боку, Енн молиться, щоб над’їхав якийсь інший автомобіль. Вона не знає того, що знаємо ми: дорога закрита з обох боків на ремонт. Нікого тут не буде.

Тому час не за Енн, як вона спершу гадала, а проти неї. Вечоріє. Накрапає дощ. Дівчина силкується підняти відкидний верх машини й не може цього зробити самотужки. Секретний агент користає з цього намагання, підкрадається до неї —