Читати книгу - "Фауст. Трагедія"

забувай великих цілей

І ні на що не потурай.

Як цісарю на поміч станеш,

У вічну дéржаву дістанеш

Безмежний прибережний край.

Ф а у с т

Ти діяв скрізь — і тут подій,

Візьмись на штуки й виграй бій.

М е ф і с т о ф е л ь

Тепер тобі можливість дам:

Цим разом ти командуй сам.

Ф а у с т

Висока честь, хоч і для кого,

Командувать, не тямлячи нічого.

М е ф і с т о ф е л ь

Як генеральний штаб працює,

Фельдмаршал[247] втоми не відчує.

Давно я ждав великих справ,

Військову раду сформував

Я з сил гірських заздалегідь;

Тепер їх знай у хід пустить.

Ф а у с т

Я бачу онде збройний стан.

Чи ти підняв усіх горян?

М е ф і с т о ф е л ь

Ні, квінтесенцію саму,

Як Пітер Сквінс[248], я з них візьму.

Увіходять Троє Дужих[249].

(Сам. II, 23, 8)

М е ф і с т о ф е л ь

Дивись, ідуть мої герої;

Вони, як бачиш, різних літ,

У різнім одязі і зброї,

Та всі воюють так як слід.

(До глядачів).

В наш час скорили всі смаки

Лицарські панцири і лати;

Алегоричні вояки

Напевне будуть успіх мати.

Р у б а й

(молодий, легко озброєний, строкато вбраний)

Хто йде на мене — смільчака

Одним ударом перекину,

А боягуза, що втіка,

Однак піймаю за чуприну.

Х а п а й

(середніх літ, добре озброєний, багато вбраний)

Та бійка — байка, ні до чого,

Даремний перевід часу.

Бери, хапай, що тільки мога,

В цім бачу я життя красу.

Т р и м а й

(старий, важко озброєний, просто вбраний)

І в тому теж пуття немає,

Добро не знать куди спливає,

Коли не вмієш берегти.

Брать добре, а тримати краще;

Я не пущу напризволяще,

Чого вдалося осягти.

Всі сходять у долину.

НА ПЕРЕДГІР'Ї

Знизу чути барабани й військову музику. Напинають цісарський намет. Ц і с а р,   г о л о в н о к о м а н д у в а ч,   г а й д у к и.

Г о л о в н о к о м а н д у в а ч

Тут буде непогане бойовисько.

В цей діл, закритий із усіх боків,

Стягнули ми все наше військо;

Найкращий вибір я зробив.

Ц і с а р

Чи добрий він, саме покаже діло;

Та відступать, як і тікать, немило.

Г о л о в н о к о м а н д у в а ч

Дивись, як правий фланг розташувавсь!

Для тактика цей кут якраз придавсь:

Не дуже круто, та й нестак приступно,

Нам вигідно, а ворогу погубно;

Поміж оцих хвилястих кучугур

Нам не страшний кіннотників алюр.

Ц і с а р

Я задоволений тобою.

Гаразд, отут і бути бою.

Г о л о в н о к о м а н д у в а ч

А он в самій долині, на краю,

Стоїть фаланга в бойовім строю;

Мечі булатні і списи стальні

Виблискують у раннім тумані;

Клекоче грізно вже потужна рать,

Усі жагою подвигів горять.

Побачиш скоро міць рішучих мас,

Зухвалий ворог не здолає нас.

Ц і с а р

Уперше бачу цей незламний гарт.

Тут кожен воїн двох напевне варт.

Г о л о в н о к о м а н д у в а ч

Про лівий фланг то нічого й казать,

Самі богатирі — ні втять, ні взять,

Окрили блиском зброї кручі скал,

Загородили щільно перевал.

Я бачу вже, що тут-то вороги

В кривавій січі згинуть до ноги.

Ц і с а р

То все мої лукаві родаки,

Брати й свати, кузени і дядьки;

Сваволячи, ламаючи закон,

Вони гуртом розхитували трон,

Усобицями царство потрясли

І врешті бунт на мене підняли;

Сюди-туди хитався перш народ,

А там пристав до ницих воєвод.

Г о л о в н о к о м а н д у в а ч

Ось вістовник біжить із гір уристь;

Якби він нам приніс хорошу вість!

П е р ш и й   в і с т о в н и к

Ми на вивідки ходили,

І туди й сюди пройшли,

Та новини лиш немилі

Вам із краю принесли.

Зберегло багато вірність

Владі цісарській твоїй,

Тільки ж черні непокірність

Їх утримує від дій.

Ц і с а р

Себе лише тепер пильнує всякий;

Ні чести, ні обов'язку, ні дяки.

І невтямки всім себелюбцям тим —

Горить сусід, і в них займеться дім.

Г о л о в н о к о м а н д у в а ч

Ось другий вісник ледве суне схилом,

Здорожився, тремтить бідак всім тілом.

Д р у г и й   в і с т о в н и к

Ми дізнались, як зчинився,

Закрутився веремій:

В них зненацька появився

Імператор там новий.

А за ним, як темна хмара,

Йде затуркана юрба,

Мов овець дурних отара

За баранчиком стриба.

Ц і с а р

Цей самозванець на руку мені,

Свій сан тепер ціную я вдвійні.

Лиш