Читати книгу - "Лялька"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
«Це було мило… спокійно».
Десь за п’ять хвилин у нього з’явилися перші ознаки гіповолемічного шоку. Я б ризикнув припустити, що загальна втрата крові становила від двадцяти до двадцяти п’яти відсотків. На дев’ятій з половиною хвилині він знепритомнів, а через одинадцять хвилин його обезкровлене серце перестало битися.
Вульф раптово зупинився, коли почув, як Массе тягне щось по підлозі.
— Я згадав це лише тому, — вигукнув він до Вульфа звідкілясь із-під балкона, — …що вона вже стікає кров’ю впродовж восьми.
Вульф повільно розвернувся. В’язка` яскраво-червона кров позначила їхній шлях на підлозі судової зали, коли Массе тягнув за собою Бакстер, смикаючи її рукою, в якій тримав повню жменю волосся. Він заткнув їй рота літнім шаликом, якого вона завжди носила в сумочці, а руки скував її ж наручниками.
Вона виглядала слабкою та неймовірно блідою.
Массе впустив її на підлогу й вичікувально глянув на Вульфа, і вираз його обличчя спохмурнів. Усі побоювання, що зародилися в ньому стосовно цього псевдодемона чи важкої зброї в його руках, розвіялися.
— Ох! — сказав Массе, вказуючи мечем на Вульфа. — Нарешті! Ось де ти.
Вульф кинувся крізь двері до сходів.
Массе опустився біля Бакстер. Зблизька було помітно, як натягувалися його зарубцьовані тканини, коли Массе рухався. Коли він схопив Бакстер за руку, вона намагалася пручатися. У повітрі зблизька вона відчувала його гнилісний подих та запах суміші ліків та мазей, які він наносив на свою подразнену шкіру. Массе переклав її лікоть якраз справа від паху й натискав, аж доки кровотеча не сповільнилася.
— Просто, як раніше. Продовжуй натискати, — говорячи, він капав на неї слиною. — Ми ж не хочемо, щоб ти надто швидко спливла кров’ю.
Массе відійшов назад і вичікувально дивився на двері.
— А ось і наш герой іде на смерть.
Розділ 36
Понеділок, 14 липня, 2014 [12.06]
У віддаленій частині будівлі Вульф чув голоси: перед тим, як озброєна оперативна група почала б обшукувати приміщення, вони виводили пожежників. Він перестрибнув останні три сходинки й побіг неймовірно прекрасним коридором, уже відчуваючи, як стискаються груди і як болісно шпигає в боку. Він зосередився на дверях судової зали, відчайдушно намагаючись ігнорувати церковні зображення: зі свого місця біля підніжжя гори Сінай на нього дивився Мойсей у білому вбранні, застиглі в польоті, вирізьблені херувими, розкидані навколо вітражі та образи архієпископів, кардиналів та рабинів, які проповідували слово Боже, підтверджували заяви Массе.
Є Бог. Є Диявол. Демони ходять серед нас.
Увірвавшись до судової зали, Вульф вступив у багряну калюжу, що вже починала просочуватися з-під дверей. Бакстер нерухомо сиділа далеко від нього, біля лави підсудних, стікаючи кров’ю там, де деревина колись уже була просочена кров’ю Халіда. Він рвонувся до неї, але, піднявши меча, між ними став Массе.
— Цього досить, — сказав він.
Його викривлена посмішка викликала огиду.
***
Бакстер була в напівсні. Холодні, промоклі штани прилипали до шкіри. Вона силкувалася притискати артерію, але відчувала, що кожного разу, коли кліпала, могла заснути. Її обличчя вкривали глибокі подряпини від спроб витягнути кляп, який Массе так міцно затиснув їй на голові, й вона знала, що не могла відпустити артерію, щоби спробувати знову звільнитися.
Бакстер відчувала, як їй у спину втискається її ж пістолет, от тільки у наручниках нізащо не змогла б до нього дотягтися. Массе пропустив це. Вона спробує ще раз. Коли вона обережно підняла ліктя від ноги, з рани страхітливо почали виштовхуватися постійні цівки яскраво-червоної крові в ритмі її пришвидшеного серцебиття.
Бакстер потягнулася вправо, але ліва рука обмежувала її рухи. Вона сковзнула пальцями по металу. Вигнула спину, бажаючи, щоб її рука вивихнулася, зламалася, що завгодно, лише щоб дотягтися іще на кілька міліметрів.
Калюжа, в якій вона сиділа, збільшилася вдвічі за кілька секунд. Вона розчаровано застогнала і знову притиснула ліктя, щоб зупинити кровотечу, лише даремно обмінявши сім секунд марних спроб на кілька хвилин свого життя.
***
Массе кинув своє довге пальто на одну з лавок. Під ним він був одягнений у ту ж таки сорочку, штани та черевики, що й тоді, коли Вульф знайшов його на Ґолдгавк-роуд. Це було його маскування. Коли двоє міцних чоловіків зіткнулися на якусь мить, Вульф ще й досі важко дихав. Як же мізерно він переважав у вазі та об’ємах, тоді як Массе був немов зліплений із самих лише м’язів.
— Усе це могло мати такий різний кінець, — проскреготів Массе, з натяком на жалкування в голосі.
У поспіху евакуації хтось залишив зверху на стосові паперів дорогу на вигляд чорнильну ручку. Коли Массе продовжив, Вульф змінив позицію, акуратно піднявши умовну металеву зброю.
— Я знаю, де ти був учора… на площі Піккаділлі.
Гнів Вульфа змінився здивуванням.
— Я хотів побачити, чи зможеш ти це зробити, — сказав Массе. — Але ти слабкий, Натане. Ти був слабким учора. Ти був слабким того дня, коли не зміг добити Наґіба Халіда, і тепер ти теж слабкий. Я бачу це в тобі.
— Повір мені, якби ти не ворухнувся…
— Я не рухався, — перебив Массе. — Я спостерігав за тим, як ти панікуєш. Я спостерігав, як ти пробіг повз мене. Мені було цікаво, ти й справді не помітив мене, коли я стояв прямісінько перед тобою, чи просто не забажав помічати?
Вульф похитав головою. Він намагався згадати ту мить, коли загубив Массе в натовпі. Він мав хоробрість покінчити з ним. Массе просто зараз маніпулював ним, змушуючи сумніватися у собі.
— Тож, мабуть, ти бачиш марність усього цього? — м’яко продовжив Массе.
Він зупинився.
— Бо ти мені подобаєшся, а це і справді так. Я збираюся запропонувати тобі вибір, якого не мав ніхто із твоїх попередників: ти можеш стати навколішки й даю слово, я зроблю все чисто. Ти нічого не відчуєш. Або ти можеш боротися, і все стане неприємним.
Вульф витримав такий же спраглий погляд, яким він часто був у Массе.
— Передбачливо, як завжди, — зітхнув Массе, піднімаючи свого меча.
***
Бакстер мусила зупинити кровотечу. Поки за нею спостерігав Массе, вона не наважувалася навіть
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лялька», після закриття браузера.