Читати книгу - "Лялька"

спробувати. Тепер вона могла хоча б контролювати її. Якби він зрозумів її наміри, то зробив би все, щоби крововтрату було неможливо відновити.

Не зрушуючи ліктя, тремтливими руками вона спромоглася розстібнути пасок. Глибоко вдихнувши, Бакстер витягла його з-під себе й обмотала навколо ноги, якраз над раною. Попри нестерпний біль, вона все міцніше й міцніше затягувала пасок, аж доки кровотеча не зменшилася до цівки.

Вона все ще втрачала кров, але тепер знову могла діяти руками.

***

Массе на крок наблизився до Вульфа. Вульф відступив назад. Ще один крок. Вульф відкрутив неочікувано важкий ковпачок із чорнильної ручки, поклавши великий палець якраз під пером, і виставив його перед собою, неначе ніж.

Массе рвонувся вперед, несамовито замахуючись смертельним артефактом. Вульф притиснувся до стіни позаду. Массе замахнувся знову, лезо розсікло повітря в кількох дюймах від обличчя Вульфа, але від сили власного удару Массе втратив рівновагу. Вульф ризикнув кинутися вперед і вдарити Массе ручкою в передпліччя, а потім знову відступив на безпечну відстань.

Массе закричав і оцінив поранення, зачарований, спокійно тикнувши свіжу рану.

Цей момент холоднокровності проминув як центр урагану, коли, розлючений, він замахнувся знову. Вульф відступив у куток, несвідомо розвертаючи й ухиляючи своє тіло з-під атаки. Однак ліве плече, куди, сковзнувши, прийшовся удар, вибухнуло болем.

Кинувшись на Массе, Вульф кілька разів ударив його, заганяючи метал усе глибше і глибше в руку, котрою той тримав меча, аж доки ослаблим ударом не кинув його на підлогу. Він почув, як ручка впала і зникла з поля зору.

Обидва чоловіки на мить зупинилися. Вульф був на підлозі і тримався за поранене плече, а Массе зачаровано дивився на потічок темно-червоної крові, що стікав із-під манжета його сорочки. У нього не було ані сліду страху чи паніки, лише здивування обсягом заподіяної шкоди, яку спромігся завдати його нікчемний супротивник. Він спробував замахнутися важкою зброєю, однак заледве зміг підняти її з підлоги і врешті був змушений перекласти її в ліву руку.

— Навколішки, Летаніелю, — сказав Вульф із глузливою посмішкою, знову підвівшись на ноги. — Обіцяю, я зроблю все чисто.

Вульф бачив, як обличчя Массе сіпнулося від образи. Він потайки глянув на Бакстер, так само як і Массе.

— Мені от цікаво, чи боровся б ти так сильно, щоб урятувати її, якби знав?..

Вульф проігнорував приманку й підійшов ближче до неї, аж доки Массе знову не перекрив йому дорогу.

— … Якби знав, що її ім’я заслуговує бути в списку найбільше, — продовжив Массе.

Вульф був спантеличений.

— Детектив Чемберс не був хоробрим. Він благав. Скиглив. Просив, стверджуючи про свою непричетність.

Коли Массе глузливо всміхнувся Бакстер, Вульф скористався слушною нагодою і налетів на нього. Массе заблокував напад, але впав на одну з лав.

***

Бакстер бачила, як із лавки сповзло довге пальто Массе, розсипаючи по підлозі вміст її сумочки. Її очі вихопили закривавлені манікюрні ножиці, якими Массе й поранив її, свій мобільник, а ще маленький набір ключів біля ніжки столу.

***

— Він підставився задля Емілі, — продовжив Массе, — Щоб захистити вашу дружбу, він дозволив тобі думати, що це він надіслав листа до професійного відділу…

Вульфу стало не по собі.

— … листа, який розвалив усю справу Халіда, — із щирим захватом на обличчі Массе спостерігав, як Вульф недовірливо дивився на Бакстер. — Боюся, що ми вбили не того.

Бакстер не могла дивитися йому у вічі. Але раптом вона підняла погляд і приглушено скрикнула. Він надто пізно побачив, як до нього наближається Массе. Не маючи іншого вибору, Вульф кинувся до нього, перехоплюючи його ривок, і вони обоє важко впали на жорстку підлогу. Меч сковзнув під одну з лавок. Вульф безжально вдаряв Массе знову і знову, а завдані ним пошкодження приховували вже й без того великі шрами.

Коли Массе у відчаї потягнувся і схопив його за поранене плече, відчуваючи зламану кістку під шкірою, Вульфа це ще дужче роздратувало, спонукаючи напасти знову. Вульф кричав від ненависті і гніву, і від цього реву в його ворога, що борсався під ним, мало не лускали барабанні перетинки. З шаленою силою він бив понівечене обличчя Массе, розтрощив йому носа, позбавив залишків вуст.

Не здатний пручатися такому натиску, Массе лише безпорадно дивився на нього. Його широко розплющені очі наповнював… страх.

***

Залишаючи за собою криваві сліди, Бакстер проповзла дерев’яною підлогою і, дотягнувшись до ножиць, перерізала тугий кляп. Ослабнувши на якусь мить, вона потягнулася до ключів.

***

Вульф потягнувся до кишені й витягнув шнурки. Він склав їх удвічі для міцності, смикнув переможеного супротивника за голову й міцно намотав їх йому на горло. На останньому викиді адреналіну Массе несамовито смикнувся й потягнув голову вбік.

— Ти лише ускладнив усе для себе, — сказав Вульф до чоловіка, який корчився від болю.

Під столом він помітив чорнильну ручку й підвівся, щоб підняти її.

— То скажи мені, — промовив Вульф, спльовуючи на підлогу кров Массе, коли спокійно повертався із закривавленою зброєю в руках, — якщо ти Диявол, тоді хто я?

Массе марно намагався відповзти, коли Вульф схилився над ним і без вагань встромив ручку в його праву ногу, відтворюючи рану, яку він наніс Бакстер. Массе застогнав від болю, і Вульф заглушив його стогін, потягнувши шнурки навколо його шиї назад і затягнувши так міцно, як тільки дозволяло його пошкоджене плече.

Насолоджуючись звуками відчайдушного лепету, він відчував марні спроби боротися з наростаючою слабкістю. Він бачив, як в очах Массе лускають кровоносні судини, і потягнув ще сильніше, аж доки від зусиль у нього не почали тремтіти руки.

— Вульфе! — закричала Бакстер, яка надто мляво вовтузилася з ключами, оскільки її пальці були вже не такими рухливими. Кімната кружляла.

— Вульфе! Зупинись!

Засліплений гнівом, він її навіть не почув. Вульф дивився на Массе, в очах якого повільно згасало життя. Це вже був не самозахист, а страта.

— Досить!

Почулося різке клацання, і Бакстер підняла пістолет, прицілюючись йому у груди. Вульф недовірливо витріщився на неї, а потім глянув на закривавлене тіло попереду себе так, неначе бачив її вперше.

— Я сказала — досить.

Розділ 37

Понеділок, 14 липня, 2014 [12.12]

Бакстер знала, що була на межі життя і смерті. Її шкіра на дотик була холодною та липкою, а з кожною хвилиною її починало нудити дедалі більше.