Читати книгу - "Пірат"

доларів. А це, певно, не сподобається.

— Я нічого не вдію,— повторив Юсеф. — Хоча я не хочу втрачати свої комісійні, та роботу теж не хочу втрачати.

— Ти випустив з уваги одну обставину,— сказав Ясфір. — Краще бути безробітним та живим, ніж мати роботу і бути мертвим.

Раптово зв'язок перервався. В ту ж мить ввімкнувся французький оператор.

— Avez-vous termine, Monsier?[36]

Хвилину Юсеф дивився на телефон.

— Oui[37],— похапцем відповів він і знову відчув болі в животі, чоло покрилося потом. Він охопив голову руками. Треба подумати. Треба знайти спосіб, як змусити Бейдра перемінити його рішення.

Знову задзеленчав телефон. Він підняв слухавку. Голос секретарки був такий веселий, що діяв на нерви. Дивна річ: кожний успішно здійснений телефонний виклик французи вважають власною перемогою.

— Мсьє Вінсент тільки що вилетів з Лондона до Парижа,— доповіла вона. — Очікується, що десь о п'ятій він уже буде на авеню Георга V.

— Перекажіть, що мені треба зустрітися з ним за обідом. Маю дуже важливу справу.

Він поклав слухавку і майже зразу підняв її знову.

— Принесіть мені дві таблетки аспірину,— сказав він. — А потім зв'яжіть мене з мсьє Керріджем у Женеві.

Аспірин не дуже допоміг. І лінія на Женеву саме була зайнята. Юсеф поглянув на годинника. Було вже по одинадцятій. Взагалі він був непитущий, та цього разу міг зробити виняток.

Він підвівся і вийшов з кабінету.

— Я незабаром повернуся,— сказав він секретарці.

Маргарита була здивована.

— З вами все гаразд? — спитала вона занепокоєно.

— Я почуваю себе чудово,— кинув він, вийшов до коридору і зайшов до залізної клітки, яка повільно опустила його на перший поверх. Він вийшов з дверей будинку, де містилася його контора, і завернув ліворуч до «У Фуке».

Він підійшов до бару. Бармен з'явився негайно.

— Bonjour Monsieur Ziad[38], чим вас пригостити?

— Що у вас є, щоб угамувати розладнаний шлунок?

Бармен позирнув на нього.

— «Алька-Сельтцер». Як на мене, то це дуже дійовий засіб.

— Ні,— різко кинув Юсеф. — Щось міцніше.

— «Ферне-Бранка», мсьє,— поквапливо сказав бармен. — Це старі ліки, але й досі найкращі.

— Давайте їх. Зробіть подвійну порцію.

— Подвійну, мсьє? — з подивом зиркнув на нього бармен.

— Так. І дайте її хутчіше. — Юсеф був роздратований. — Чому повсюди виникають труднощі?

— Oui, Monsieur[39],— бармен повернувся і дістав пляшку. За мить перед Юсефом у старомодному келиху стояла темно-брунатна рідина. — Je pense que c'est trop, Monsieur,— сказав він. — Va doucement[40].

Юсеф глянув на нього з презирством. Французи завжди наполягають на тому, щоб ти робив усе по-їхньому. Він узяв келих і вихилив напій. На мить він стояв паралізований: страшного смаку рідина пропалювала собі дорогу по його горлу. Потім, затуливши рота долонею, він крутнувся і побіг угору східцями до туалету.

Майкл Вінсент був у доброму гуморі. Відчинивши Юсефу двері він усміхнувся і простягнув руку.

— У мене хороша новина,— сказав він тепло. — Я завершив першу версію сценарію.

Юсеф поглянув на нього, не виказуючи особливої радості.

— Виникли проблеми, які треба обговорити, мій друже.

Вінсент умить насторожився. Він знав, що на мові кінобізнесу «проблеми» значило приречення. Та він також знав, що відверто реагувати не пристало.

— Немає проблем, яких не можна було б вирішити.

Юсеф глянув на американця. Уперше від початку їхнього знайомства здавалося, чоловік був зовсім тверезий. Чому власне цього разу? Він волів мати справу з Вінсентом, коли той був напідпитку.

— Я взяв на себе сміливість замовити внизу стіл на обід,— сказав він.

Вінсент усміхнувся.

— Чудово. Я дуже хочу їсти. Сьогодні я не снідав.

— Що б ви бажали випити? — спитав Юсеф, коли вони сіли за столом.

Вінсент похитав головою.

— На тщесерце ніколи не п'ю.

Юсеф повернувся до шеф-кельнера.

— Тоді ми подивимося меню.

— У нас чудовий варений лосось, мсьє Зіяд,— запропонував шеф.

Юсеф був неперебірливий у харчах.

— Звучить симпатично. — Він позирнув на американця. — Що ви на це скажете?

— Мені теж.

Юсеф чортихнувся про себе. Настрій у Вінсента був надто умиротворений. Він сподівався, що той таки щось вип'є.

— Пляшку «Мутраше»,— сказав він шефові. Можливо, добре біле вино допоможе.

Шеф уклонився і вийшов. Якийсь час обидва мовчали. Вінсент заговорив перший:

— Ви щось говорили про те, що виникли проблеми?

— Так,— поважно відповів Юсеф. Він подивився на Вінсента і вирішив сказати відверто, хоч відвертість була невластива для його вдачі: — Я щойно отримав розпорядження відмінити постановку.