Читати книгу - "Не дивись мені в очі, Наталі Ліон"

Розділ 50.

Ми сідаємо за стіл. Влад бере мене за руку і нервово стискає її. Він виглядає напружено, хоча, коли ми їхали сюди все ніби було добре. Влад виглядає схвильовано, а я ніяк не зрозумію, в чому справа. Раптом, він піднімається з місця і всі очікувально дивляться на нього.

- Степане Миколайовичу, - починає він киваючи до батька. – Ірино Дмитрівно. – У вітальні мертва тиша і я чую власне серцебиття.

- Я дуже кохаю вашу дочку і хочу, щоб вона стала моєю дружиною. – Здається, я перестаю дихати від його слів. Ноги тремтять, серце барабанить об ребра,  мало не вистрибуючи з грудей.

Хух. Не думала, що про благословення він говорив так буквально.

Мама з татом  здивовано переглядаються один на одного. Мабуть, для них це,  така ж несподіванка, як і для мене.

- Я обіцяю, що більше ніколи її не скривджу, завжди оберігатиму і захищатиму, - він повертається до мене і дістає маленьку оксамитову коробочку, яку відкриває тремтячим пальцями.

Видно, що він дуже хвилюється, але старається триматися впевнено. Мама з татом тільки спостерігають за цим видовищем не видаючи ні звуку.

- Анно, ти вийдеш за мене? – лунає голос Влада, і здається, земля іде з-під ніг. Лунає затяжна пауза і всі чекають на мою відповідь.

- Так, - промовляю я і відчуваю, як очі наповнюються слізьми.

Взагалі, я стала якась надто сентиментальна, але сьогодні можна. Не кожен день мені роблять пропозицію.

Влад ніжно цілує мене на очах у батьків. Мама теж пускає сльозу, а батько щиро посміхається. Здається, тепер, Влад, дуже підходить на роль зятя.

- Пропоную, заради такої радісної та хвилюючої події, випити шампанського, - виголошує батько і відкорковує пляшку. Він швидко наповнює наші келихи і проголошує тост:

- Будьте щасливі!

Коли емоції по трохи вщухають і ми повертаємось в реальність, батько нагадує, що хоче серйозно поговорити з Владом. Я теж застигла в передчутті, адже не знала до чого він веде.

- Я знаю, що ти відійшов від бізнесу і тепер займаєшся охороною, - поволі почав батько. – Але я маю для тебе одну пропозицію. Не відмовляйся відразу, і пообіцяй, що подумаєш.

Влад розгублено глянув на батька, потім на мене. Він явно не розумів, до чого той хилить.

- Уважно слухаю.

- Я пропоную тобі посаду свого заступника з подальшим кар’єрним ростом. Роки беруть своє і ці гонки за першість добряче підкосили здоров’я. Хочеться відпочити від цієї метушні. Ти хлопець надійний, тепер я остаточно в цьому переконався і знаю, що ти все осилиш.

Влад мовчить. Стискає губу в тонку лінію, рукою торкається чола, довго роздумує ніби сумнівається.

- В мене є до вас зустрічна пропозиція, - після довгої паузи подає голос Влад. – Тепер, управління Інвесткапіталом, по праву, знову належить мені і я хотів запропонувати вам об’єднатися в одну велику компанію.

Батькові брови повзуть вгору від здивування. Схоже, пропозиція Влада збиває його з пантелику. Він не чекав такого перебігу подій і теж, на мить, замислився.

- Твоя пропозиція надто приваблива, щоб відмовлятися, - погоджуючись похитав головою батько. – Але хто тоді буде керувати філією в Одесі? Думаю, Анна захоче бути поруч з чоловіком. Не мотатися ж їй туди й назад.

Як влучно підмітив батько. Ай справді, мені б не хотілося розриватися між двома містами. Все ж таки, ми скоро станемо справжньою сім’єю, а там і про дітей варто задуматись. Я не витримаю довгої розлуки з коханим, вона і так затягнулась на два роки.

- Є в мене кандидат на цю посаду, - несподівано заявляє Влад. – Тільки, якщо Анна не проти, - окидає мене пронизливо-темним поглядом.

- Ти про кого?

- Про Дмитра. Він допомагав мені з фірмою і зарекомендував себе доволі  здібним хлопцем. Просто, треба трохи часу, щоб ввести його в курс справ.

- Я не проти, - відповіла не роздумуючи. – З радістю допоможу йому розібратися. Він справді гідний кандидат.

Отак, без зайвих клопотів, ми нарешті дійшли консенсусу. Домовились, що сьогодні розмов на тему роботи вести ніхто не буде. Далі стояло на розгляді, не менш важливе питання - весілля.

Ми відразу заявили, що не плануємо влаштовувати пишних бенкетів. Зійшлися на тому, щоб замовити затишний ресторан, запросити найближчих і відсвяткувати в колі своїх. Дату ще не обрали. Вирішили поки що владнати справи на роботі, а тоді вже точно запланувати день, для цієї важливої події.

Після ситної і продуктивної вечері ми плавно перейшли в спальню. За 24 роки я вперше привела сюди хлопця. Не просто хлопця, а майбутнього чоловіка, в якого закохалася так давно. Не віриться навіть, що стільки часу минуло.

Зачинивши двері на замок Влад швидким рухом притиснув мене до себе.

- Як довго я чекав цього дня, коли ти скажеш так, - бентежно промовив він ніжно торкаючись моїх губ. – Уявляв, як захоплю тебе в обійми і більше ніколи не відпущу.

Його гаряче дихання обпікало моє обличчя, але він не зупинявся.

- Ти навіть не уявляєш, як я тебе кохаю. До щему в серці, - він знову мене цілує, напористіше, пристрасніше, нещадно пестячи мій рот.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍