Читати книгу - "Випадкова наречена, Поліна Креп"

– Ти мені не подобаєшся, – говорю чітко. Тео пронизує мене серйозним поглядом. – Я люблю тебе, а ще я погодилася вийти за тебе заміж, забув? – піднімаю наші сплетені пальці, камінь обручки в променях сонця просто сліпить.

– Ні, не забув, але… коли?

Та… Я не знаю. Ми ще не обговорювали дату. Трохи бентежуся, представляючи неминучий клопіт і хвилювання, пов’язані з такою подією.

– А коли ти хочеш?

Він не замислюється ні на мить.

– Сьогодні.