Читати книгу - "Ілюзія Бога"

жити, адже до нього можна було відправляти журналістів, тим самим економлячи свій час? Та ж ні, вони видалили лекцію свого замдиректора з науки, бо зрозуміли, що в ній є що приховувати. Ось один із перших абзаців лекції:

Відразу зазначу, що ми відкидаємо думку, популяризовану (мабуть, ненавмисно) в ХVІІ столітті Френсісом Беконом про те, що існують «дві книги» (тобто Книга природи та Святе Письмо), з яких можна незалежно одна від одної добувати істину. Ми твердо стоїмо на тій простій позиції, що Бог переконливо й непомильно доніс своє слово на сторінках Святого Письма. І хоч у наш час недовірливої, сп’янілої від телебачення культури це твердження може здатися непереконливим, старомодним і наївним, ми не сумніваємося, що воно достатньо надійне, щоб закладати на ньому фундамент майбутнього.

Не забувайте щипати себе час від часу, щоб переконатися, що це не сон. Ці слова належать не проповіднику з Алабами, який виступає просто неба на імпровізованій сцені; їх сказав замдиректора з науки навчального закладу, в який британський уряд вливає гроші та яким тішиться і пишається Тоні Блер. 2004 року він як ревний християнин сам перерізав стрічку на церемонії відкриття цього чергового додатку до шкільної флотилії Варді146. Так, розмаїття потрібно цінувати, але ж не до потьмарення розуму.

Далі Лейфілд по пунктах порівнює науку та Письмо, підсумовуючи в кожному випадку, коли між ними намічається суперечність, що перевагу слід віддавати Письмові. Зауваживши, що в державний навчальний план тепер входить геологія, Лейфілд додає: «Було б особливо відповідально з боку вчителів, яким доручать викладати цей розділ природознавства, ознайомитися зі статтями Віткомба й Морріса, присвяченими геологічним наслідкам Потопу». Так, «Потопу» — того самого, про який ви подумали. Потопу з Ноєвим ковчегом. Ноєвим ковчегом! І це замість того, щоб розповідати дітям захопливі факти про те, що Африка й Південна Америка колись були одним материком, а потім почали віддалятися з такою самою швидкістю, з якою ростуть нігті на пальцях. Ось вам іще трохи одкровень від Лейфілда (замдиректора з науки!) про те, що Ноїв потоп відбувся недавно та що ним можна легко пояснити природні об’єкти, які, згідно з реальними даними геології, потребували сотень мільйонів років, щоб з’явитися:

Таким чином, загальносвітовий потоп, описаний у Книзі Буття 6—10, доводиться визнати історичною подією і знайти йому місце в загальній геофізичній парадигмі. Якщо біблійна оповідь надійна й у наведених у ній родоводах (наприклад, Буття 5; 1 Хроніки 1; Матвія 1 та Луки 3) нічого не пропущено, можна вирахувати, що ця глобальна катастрофа відбулася відносно недавно. Її численні наслідки можна спостерігати всюди. Головні сліди цієї події — повні скам’янілостей шари осадових гірських порід, величезні родовища вуглеводневого палива (вугілля, нафти й газу) та міфологічні розповіді про великий потоп, які часто зустрічаються у народів з усіх частин світу. Джон Вудмореп та інші переконливо показали, що спорудити та утримувати цілий рік ковчег із великою кількістю живих істот на борту, доки не спаде вода, цілком реально.

Насправді читати все це ще сумніше, ніж заяви неуків на кшталт цитованих раніше Найджела Мак-Квойда або єпископа Вейна Мелколма, адже Лейфілд здобув наукову освіту. Ось ще один приголомшливий уривок:

Як зазначалося на початку, християни, маючи на те вагомі підстави, вважають тексти Старого та Нового заповітів надійним посібником про те, у що слід вірити. Проте це не тільки релігійні документи. Вони містять правдивий виклад історії Землі, нехтуючи яким ми дуже ризикуємо.

Від думки про те, що Письмо містить правдивий виклад геологічної історії, здригнеться будь-який поважний богослов. Разом зі своїм другом Річардом Гаррісом (єпископом Оксфордським) я написав спільного листа до Тоні Блера, під яким підписалися також вісім єпископів і дев’ять відомих науковців147. Цими дев’ятьма науковцями були тодішній президент Королівського наукового товариства (котрий раніше був головним радником Тоні Блера з питань науки), секретарі біологічної та фізичної секцій товариства, королівський астроном (нинішній президент Королівського наукового товариства), директор Музею природознавства та, мабуть, найшанованіша людина в Англії — сер Дейвід Еттенборо. З боку єпископів лист підписали один католицький і сім англіканських єпископів, тобто найвидатніші релігійні лідери всієї Англії. У відповідь із секретаріату прем’єр-міністра надійшла недбала й неадекватна відписка, в якій ішлося про високі екзаменаційні показники випускників коледжу та позитивну оцінку його діяльності офіційним органом контролю якості освіти — OFSTED. Панові Блеру не спало на думку, що якщо інспектори з OFSTED поставили високу оцінку навчальному закладу, замдиректора з науки якого вчить дітей, що всесвіт з’явився пізніше одомашнення собаки, то щось явно не гаразд зі стандартами якості, які застосовує ця інспекція.

Найбільше занепокоєння викликає завершальна частина лекції Стівена Лейфілда під рубрикою «Що слід робити?», в якій він розглядає тактику, до якої можуть вдатися вчителі, котрі прагнуть викладати фундаменталістське християнство на заняттях із природознавства. Зокрема він закликає вчителів наукових дисциплін

при кожній нагоді, коли в підручнику, екзаменаційному питанні або в словах гостя школи прямо згадується чи мається на увазі еволюціоністська парадигма/теорія старої Землі (про те, що вік Землі становить мільйони або навіть мільярди років), ввічливо вказувати на можливу помилковість цієї думки. Завжди, коли з’являється можливість, ми повинні пропонувати альтернативне (і завжди краще) біблійне пояснення тих самих фактів. Ми ще розглянемо по кілька таких прикладів із фізики, хімії та біології.

Решта лекції Лейфілда — просто інструктаж, як вести пропаганду; порадник для набожних учителів біології, хімії та фізики, які прагнуть, не виходячи за межі вимог державного навчального плану, ізсередини підривати базовану на доказах наукову освіту, підміняючи її Святим Письмом.

15 квітня 2006 року Джеймс Ноґті, один із найдосвідченіших ведучих на каналі BBC, взяв інтерв’ю у сера Пітера Варді в своїй радіостудії. Розмова була присвячена розслідуванню, яке в той час вела поліція за звинуваннями, які Варді відкидав, у тому, що уряд Блера пропонував заможним особам хабарі у вигляді рицарських і перських титулів в обмін на фінансову підтримку ними відкриття «міських академій». Ноґті поцікався в Варді й щодо креаціонізму, але останній категорично заперечив заяви, нібито коледж Еманюель нав’язує дітям молодоземельний креаціонізм. Зате один із випускників коледжу, Пітер Френч, не менш категорично стверджував148: «Нас учили, що вік Землі 6000 років»68. Хто з них говорить правду? Нам достеменно не відомо, але лекція Стівена Лейфілда дуже недвозначно окреслює його бачення того, як слід викладати наукові дисципліни учням. Невже Варді не читав відвертого маніфесту Лейфілда? Невже він справді не знає поглядів свого замдириктора з науки? Пітер Варді нажив собі статки на продажі вживаних автомобілів. Ви б захотіли після такого купити машину в нього? І чи продали б ви, як Тоні Блер, цій людині школу за 10 % її вартості, взявши при цьому на себе ще й усі поточні витрати на її функціонування? Давайте будемо поблажливими до Блера та припустимо, що він не читав лекцію Лейфілда. Думаю, справ у нього зараз хоч греблю гати, тож ми забагато від нього хочемо.

Директор коледжу Мак-Квойд виступив на захист політики свого закладу, котра нібито базується на неупередженості та широті поглядів. Але його заява звучала зверхньо й самовдоволено:

Найвдаліший приклад, який можу запропонувати — моя лекція з філософії для випускного класу. З одного боку сидів