Читати книгу - "Матінка Макрина"

173
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 93 94 95 ... 97
Перейти на сторінку:
extenso[141] о. Урбан у своїй статті («Przegląd Powszechny», rok LI, tom 202, 1934) — на жаль, я не знаю, де вони сьогодні зберігаються й чи пережили війну. Копію четвертого (оригінал колись був у власності Анджея Ястшембського в Римі) передав мені Кшиштоф Рутковський, і саме цей лист про локшину був використаний у книжці: він не має особливого фактографічного значення, а більшою мірою свідчить про скромні письменницькі таланти Макрини, ніж про щось інше.

*

«Матінка Макрина» не з’явилася б, якби не допомога й підтримка багатьох людей. Передусім я хотів би подякувати Беаті Стасінській — винятковій видавчині, яка є хрещеною матір’ю цього роману. Все почалося з літературного курйозу — виданої 1868 року «Історії різки» преподобного Вільяма Купера (справжнє ім’я — Джеймс Ґласс Бертрам), тобто викладених на п’ятиста сторінках п’ятдесяти систематичних розділів про биття — від найдавніших часів до XIX століття. Пропонуючи видавництву W.A.B. публікацію перекладу цієї предивної книжки, я приніс на пробу текст, зокрема розділ під назвою «Печальна історія мінських черниць» (де автор викладає свідоцтво про Макрину, вміщене Діккенсом у його тижневику «Household Words») із кількома доданими мною примітками про справжню історію Мечиславської. Оцю «Історію різки» ми не візьмемо в друк, — сказала Беата Стасінська, — але, може, ви б написали роман про Макрину? Я згадую про це, бо дедалі рідше трапляються видавці, які так тісно співпрацюють із письменниками та стають їм джерелами натхнення.

Особливо вдячний ордену отців-змартвихвстанців, зокрема о. Джиму Джибсону, за доступ до архівів, уміщених у їхній римській резиденції. Також доброзичливо прийняли мене римські василіянки — на жаль, монастир Макрини, розташований біля костелу Святого Юліана на Есквіліні, приблизно 1874 року було зруйновано під будівництво монументальної площі Віктора Емануїла; з цієї нагоди останки пріориси стараннями княгині Софії Браницької-Одескалькі було перенесено на римський цвинтар Кампо Верано до склепу пані Бопре, але вже у тридцяті роки XX століття цього місця відшукати не вдалося. Черниці з костелу Святого Юліана опинилися в папському палаці Кастель-Ґандольфо під Римом, а 1932 року — в Альбано-Лаціале. Там ще в сімдесяті роки XX століття зберігалися пам’ятки після Макрини — патериця, хрестик на двох камінцях, з Вавеля та Ясної Гори, світлина пріориси, що лежала в труні, тощо. Однак нещодавно монастир закрили, курія перебрала на себе будинки, остання черниця доживає свої дні в якійсь семінарії, а сестри про пам’ятки нічого не знали й не чули. Зрештою, і про саму Макрину вони мають вельми туманне уявлення.

Я дуже вдячний чудовим науковцям, дослідникам епохи. Цей роман надзвичайно завдячує «Почестям і скандалам» — феноменальному аналізу польського еміграційного життя, а також «Тов’янцям» Аліни Вітковської; есею «Міцкевич і матінка Макрина Мечиславська» з тому «“Сповідники” Міцкевича та Фредра» авторства Богдана Закшевського; різним працям Ярослава-Марека Римкевича, зокрема таким творам: «Бакет», «Жмут», «Юліуш Словацький запитує, котра година»; слід згадати також книжки Кшиштофа Рутковського («Вогнище для Адама», «Братерство або смерть. Убивство Міцкевича в Колі Божої Справи»), «Тов’янський і чвари романтизму» Адама Сікори, а також монументальні розвідки з історії змартвихвстанців: «Історію згромадження Воскресіння Господнього» о. Павла Смоліковського та «Харизматик змартвихвстанців» о. Джона Івіцького. Неоціненну послугу мені надав чудовий том «Лексика польських діалектів у Литві» (Януш Ріґер, Ірена Масойць, Кристина Рутковська): завдяки йому Макрина на смертному ложі змогла, врешті-решт, говорити «місцевою» мовою, якої вона соромилась і яку намагалася приховати.

Крім того, я хотів би подякувати родині Абундо — Едиті та Уґо, які з надзвичайною гостинністю приймали мене в Римі під час роботи в архіві; панові Кшиштофу Рутковському за поради та копію листа Макрини, пані Луїзі Маркович, яка презентувала мені віднайдений на сайті Allegro примірник «Макрини Мечиславської у світлі істини» Урбана, і панові Томашу Фіалковському, який подарував мені «Макрину» Васьковського; пані Анні Романюк з Національної бібліотеки та працівникам бібліотеки в Курніку, завдяки яким мені став доступним запис першого, познанського свідчення Мечиславської; врешті-решт, моєму хлопцеві Пйотру Тарчинському, який протягом довгих років роботи над цим романом надавав мені велику підтримку та був його першим уважним читачем.

Яцек Денель

«Уявіть, якби у Варшаві сьогодні з'явилася стара українська жінка у шрамах і розповіла, що над нею чотири роки знущалися росіяни, хто би припустив, що вона бреше?.. Яскраві шрами, хороша історія, українське походження — ідеальна героїня для телебачення. Навіть при тому, що в нас є інтернет і все легко перевірити. Знаю, що у вас нині популярна така собі акторка, яка мігрує з одного російського каналу на інший і розповідає про звірства українських військових. І навіть інтернет не рятує нас від омани. У часи, коли не було мережі й телебачення, знати правду було так само складно. Це не питання технічного прогресу, це питання людської природи».

Яцек Денель

З інтерв'ю виданню Korydor

Нова книжка вже добре відомого в Україні польського письменника Яцека Денеля — результат його тривалої роботи з історичними текстами й архівними даними. Це реконструкція життя жінки, спершу відомої як Макрина Мечиславська, ігуменя мінських василіянок, мучениця за віру, а трохи згодом — як чи не найуспішніша релігійна містифікаторка 19 століття. Завдяки глибокому розумінню психології релігії та масової свідомості, авторові вдалося відтворити образ не лише героїні, але й світу, в якому їй випало жити і який вона змінювала силою власної волі чи божевілля.

Інформація видавця

УДК 821.162.1-31

ББК 84(4Пол)6-44

ДЗЗ

Видання здійснено за підтримки перекладацької програми ©POLAND

Перекладено за виданням:

Jacek Dehnel. Matka Makryna.

Warszawa: GW Foksal/W.A.B., 2014

У дизайні обкладинки використано картину Яцека Денеля

© Grupa Wydawnicza Foksal, MMXIV

© Андрій Бондар, переклад з польської, 2017

© ТОВ Видавничий Дім «КОМОРА», 2017

ISBN 978-617-7286-14-0

Яцек Денель

Д 33 Матінка Макрина: Роман / переклад із польської Андрія Бондаря. — Київ, Видавничий дім «КОМОРА», 2017. —352 с.

ISBN 978-617-7286-14-0

Літературно-художнє видання

Яцек Денель

МАТІНКА МАКРИНА

Роман

Переклав із польської Андрій Бондар

Випусковий редактор Оксана Плаксій

Редактор Юлія Підмогильна

Коректор Юлія Мороз

Обкладинка Ростислава Лужецького

Макет і верстка Андрія Репенка

У дизайні обкладинки використано картину Яцека Денеля.

Формат 84x108 1/32. Папір книжковий полегшений.

Друк офсетний.

Ум. друк. арк. 18,48. Обл.-вид. арк. 14,35.

Наклад 1000 прим. Гарнітура «Шеріф». Зам. № 132/03.

Надруковано у ПП «Юнісофт»

61036, м. Харків, вул. Морозова, 13-Б

Сторінка: www.unisoft.ua

Свідоцтво ДК № 3461 від 14.04.2009

1 ... 93 94 95 ... 97
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Матінка Макрина», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Матінка Макрина"