Читати книгу - "Дівчина, що гралася з вогнем"

ця історія схожа на вигадку. Щоб здоровий мужик не зміг справитися з дівчиськом, яке важить сорок кілограмів!

— Навіщо Блумквістові брехати?

— Можливо, щоб відвернути увагу від Саландер.

— Але все це не складається в загальну картину. Адже Блумквіст висуває версію, згідно з якою пару в Енскеді було вбито через книжку, написану Даґом Свенссоном.

— Дурниця! — кинув Фасте. — Це вчинила Саландер. Навіщо комусь убивати її опікуна, якщо він хоче змусити мовчати Даґа Свенссона? І хто це… поліцейський, чи що?

— Якщо Блумквіст відкрито виступить зі своєю версією, у нас почнеться свистопляска навколо «поліцейського сліду», його почнуть знаходити де завгодно, — сказав Курт Свенссон.

Всі закивали головами.

— Добре, — мовила Соня Мудіґ. — То чому ж вона застрелила Б’юрмана?

— І що означає татуювання? — додав Бубланськи, показуючи на фотографію живота Б’юрмана, де ясно виднівся напис: «Я — САДИСТСЬКА СВИНЯ, ПОКИДЬОК І ҐВАЛТІВНИК».

Вся група поринула у мовчанку.

— Що говорять лікарі? — спитав Боман.

— Татуювання зроблено два-три роки тому. Це встановлюють у зв’язку із станом кровопостачання шкіри, — пояснила Соня Мудіґ.

— Певно, можна припустити, що Б’юрман не сам собі це наколов.

— Тату-салонів, звичайно, достатньо, але навряд чи любителі татуювань часто роблять собі подібні написи.

Соня Мудіґ підняла руку:

— Патологоанатом говорить, що татуювання виконане жахливо, що, до речі, я і сама бачу неозброєним оком. Це означає, що до нього доклав руку цілковитий дилетант. Голка проникала в шкіру на різну глибину, і це дуже велике татуювання на дуже чутливій ділянці тіла. Загалом, це була, очевидно, дуже болісна процедура, яку можна прирівняти до спричинення тяжких тілесних ушкоджень.

— А тим часом Б’юрман не заявляв про це до поліції, — сказав Фасте.

— Я б теж не побіг із заявою до поліції, якби на моєму животі витатуювали таку етикетку, — додав КуртСвенссон.

— У мене є дещо іще в зв’язку з цим, — знову заговорила Соня Мудіґ. — Між іншим, це може стати підкріпленням того, що говорить напис, — що Б’юрман був свинею і садистом.

Вона розкрила папку з віддрукованими фотографіями і передала її по колу.

— Я роздрукувала тільки один зразок. А виловила я це у Б’юрмана в одній з папок його жорсткого диска. Це картинки, скачані з Інтернету. У комп’ютері в нього таких шедеврів ще близько двох тисяч.

Фасте присвиснув і показав усім фотографію жінки, жорстоко зв’язаної в дуже незручній позі.

— Це швидше вже щось у стилі «Доміно фешн» або «Перстів диявола», — прокоментував він.

Бубланськи роздратовано відмахнувся і буркнув йому, щоб заткнув пельку.

— І як же це треба розуміти? — спитав Боман.

— Вік татуювання приблизно два роки, — сказав Бубланськи. — Саме тоді Б’юрман раптово захворів. Ні патологоанатом, ні медична картка Б’юрмана не відзначили у нього ніяких серйозних хвороб, окрім високого тиску. Отже можна припустити, що між цими подіями є певний зв’язок.

— Саландер того року змінилася, — нагадав Боман. — Вона несподівано кинула роботу в «Мілтон сек’юриті» і виїхала за кордон.

— Чи повинні ми і тут припустити якийсь зв’язок? Якщо напис говорить правду, то Б’юрман когось зґвалтував. Само собою напрошується думка про Саландер. В усякому разі, це був би відповідний мотив для вбивства.

— Проте можна пояснити це й по-іншому, — заперечив Ханс Фасте. — По-моєму, можливий і такий сценарій: Саландер і китаянка займаються свого роду ескортними послугами із садомазохістським відтінком. Можливо, Б’юрман — один з тих божевільних, які полюбляють, щоб їх лупцювали дівчатка. Можливо, він опинився в залежному становищі від Саландер, а потім щось там у них не заладилось.

— Але це не пояснює того, чому вона вирушила до Енскеда.

— Якщо Даґ Свенссон і Міа Берґман збиралися розкрити справи, пов’язані із секс-послугами, вони могли ненавмисно наткнутися на Саландер і Ву. Можливо, тут-то у Саландер і з’явився мотив для вбивства.

— Але це всього лише умоглядні міркування, — зауважила Соня Мудіґ.

Нарада тривала ще годину, упродовж якої обговорювалось і питання про зникнення лептопа Даґа Свенссона. Коли настав час перерватися на ланч, усі почувалися розчарованими. У процесі обговорення виникали все нові й нові питання.

Еріка Берґер зателефонувала Маґнусу Берґшьо, голові правління «Свенська морґонпостен», щойно він у вівторок увійшов до редакції.

— Мене зацікавила ваша пропозиція.

— У цьому я не сумнівався.

— Я хотіла повідомити про своє рішення відразу ж після великодніх свят. Але як ви розумієте, тут у редакції вибухнув хаос.

— Убивство Даґа Свенссона. Співчуваю. Неприємна історія.

— У такому разі ви самі розумієте, мені незручно оголосити своїм, що я тікаю з корабля саме цієї хвилини.

Він якийсь час помовчав.

— У нас виникла проблема, — сказав Берґшьо.

— Яка?

— Коли ми розмовляли минулого разу, було сказано, що почати роботу потрібно першого серпня. Але річ у тім, що в головного редактора Хокана Морандера, якого ви повинні замінити, дуже слабке здоров’я. У нього проблеми з серцем, і йому потрібно зменшити оберти. Кілька днів тому він поговорив зі своїм лікарем, і у вихідні я дізнався, що він збирається йти першого липня. Спочатку ми гадали, що він залишиться у нас до осені і ви з ним працюватимете паралельно в серпні і вересні. Але зараз складається критичне становище. Еріко, ви потрібні нам уже з першого травня, і ніяк не пізніше п’ятнадцятого.

— Боже! До цього залишилися лічені тижні!

— Ви як і раніше зацікавлені в нашій пропозиції?

— Так, звичайно. Але це означає, що у мене є тільки місяць на те, щоб перед тим, як іти, довести «Міленіум» до остаточного ладу.

— Знаю. Мені дуже шкода, Еріко, але вам доведеться напружити свої сили. Та й одного місяця має вистачити на те, щоб довести до ладу справи редакції, де всього якихось півдюжини службовців.

— Але мені доведеться піти саме у розпалі хаосу!

— Вам довелося б піти так чи так. Ми всього лише пересунули терміни на кілька тижнів уперед.

— У мене є декілька умов.

— Кажіть які.

— Я повинна залишитися в правлінні «Міленіуму».

— Мабуть, це буде не дуже зручно. Звичайно, «Міленіум» значно менший, до того ж він виходить тільки раз на місяць, але з суто технічної точки зору ми з ним — конкуренти.

— Нічого не вдієш! Я не братиму участі в роботі редакції «Міленіуму», але й не продаватиму своєї частки. Таким чином я залишаюся в правлінні.

Вони домовилися зустрітися з правлінням у перший тиждень квітня, з тим щоб обговорити деталі й підписати контракт.

Уважно перечитавши список підозрюваних, який вони з Малін склали у вихідні, Мікаель Блумквіст відчув щось подібне до дежавю. Список складався з тридцяти семи чоловік, яких Даґ Свенссон жорстко викривав у своїй книзі, двадцять один