Читати книгу - "Не дуже владний бос для залізної леді, Анна Шторм"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Жанна не знала, куди себе подіти. Розбірки з Вітренком, дзвінки батька в сльозах, підготовка до розповіді про своє викрадення поліції, і сварка з Владом – все відійшло на задній план. І навіть омріяна помста у вигляді ляпасу Юркові душу вже не гріла.
Владу вона про батька все розповіла. І чому правду до кінця не говорила теж. Здається, Син зрозумів. У будь-якому разі він практично повнолітній, захоче спілкуватись з біологічним батьком – ніхто йому не завадить. Тільки після всієї правди щось він не дуже й хотів…
А зараз, відкинувши все зайве, Жанна думала про Тихона і його слова, що потрапили в саме серце і… вона просто не змогла відповісти йому відразу, бо не чекала й не була готова.
Чи мріяла вона колись про це? Років в 16 так, хотілось і гарне освідчення, і сукню. Та потім жорстока реальність вліпила печать “мати-одиначка” і змусила всі мрії заховати кудись безнадійно глибоко у свідомість.
От же трапляються в житті історії, один брат ледь не зламав життя, інший – ладен подарувати майбутнє і те її життя рятував не раз вже буквально. Жанна знала, що кохає Тихона. Але зараз страшенно переживала, що не відповіла йому, і він тепер взагалі, можливо, не знає, про що й думати…
Тому й металась по квартирі, чекаючи його. На щастя в його квартирі, то ж вибору у Тихона не було, рано чи пізно додому повернеться.
І, зачекавшись, та остаточно виснажившись морально, Жанна не помітила, як заснула. Їй снились троянди. Настільки виразно, що навіть запах відчувала. І тому, коли відкрила очі й побачила величезний букет білих троянд – не зрозуміла, сон це, чи ні.
Тихін сидів поруч.
– Ти чекав, доки я прокинусь? – розчулено спитала.
– Та ні, чесно кажучи й сам задрімав у кріслі. Трохи заважкими були останні дні.
– Тихоне… Ти ще щодо своєї пропозиції не передумав?
– Жартуєш?
– Ні. Тобто не жартую! А на твоє питання хочу відповісти так…
– Жанно! – Тихін миттю злетів з крісла і опинився поряд, міцно притис до себе Жанну, заховавши обличчя в її волоссі. – Я такий радий! Я люблю тебе і хочу більше ніколи не відпускати!
– І я… – прошепотіла Жанна, та легенько випручалась, щоб закріпити сказане поцілунком. А може, й не тільки, бо ж Влад саме поїхав миритись з подружкою, а Мопс мирно хропів на пуфі і нічого не бачив…
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не дуже владний бос для залізної леді, Анна Шторм», після закриття браузера.
