Читати книгу - "Твій на місяць, Анастасія Соловйова"

Він гарний: темноволосий, з карими очима, пухкими губами та легкою щетиною на обличчі. Я киваю та вказую рукою на вільне місце.

— Мене звуть Джуліано, — говорить італієць. — Ви сюди приїхали відпочивати?

Я розповідаю йому, в якій країні мешкаю і як добиралася до Венеції. Описую свої перші враження від Італії, хвалю місцеву їжу та чарівну європейську атмосферу. Хлопець усміхається, уважно слухає мене, роздивляється надто відверто, ніби роздягає поглядом. Мене це навіть не бентежить.

— Довго ще тут будете? — цікавиться Джуліано.

— До неділі, — чесно відповідаю, вивчаючи італійця. Він уважний, дбайливий, не наполегливий, до того ж дуже привабливий. Весь час усміхається, голос у нього вібруючий, м'який.

Джуліано накриває мою руку долонею і питає, де я живу. Він явно хоче продовження. Водить кінчиками пальців по моєму зап'ястю, нахиляється все ближче, дихає шумно. І, мабуть, я б могла піти з ним у готель, забутися безладним спонтанним сексом, але не можу переступити через себе. Чому? Я вільна самотня дівчина, застрягла в Європі, мрію про чоловічу ласку, про турботу і увагу — то що мені заважає стрибнути в ліжко до сексуального італійця? Принципи, мораль, стереотипи? Навряд чи.

Переспати з іншим — це зрадити себе. Я люблю Рому. Нехай він кинув мене, розтоптав, знищив — я не можу займатися сексом з чужою людиною.

— Пробач, Джуліано, мені треба повернутися до готелю.

Італієць киває та посміхається. Впевнена — щойно я вийду надвір, він знайде собі іншу дівчину. Мені подобається Європа своєю вседозволеністю, але зараз я відчуваю огиду до країни, де перебуваю. Усі надто ситі, задоволені, безтурботні — і здається, що тільки я одна страждаю і намагаюся пережити втрату.

Повертаюсь у готельний номер і цілу вічність дивлюсь на гори, приховані за темними густими хмарами.