Читати книгу - "Пробуджена Енея"

залишається “під дерном” – вічним рабом. Така людина виганяється з громади, втрачає правоздатність. Для таких відщепенців існували визначення, як: ”дернуватий холоп” (раб), “дернувата челядь” (довічні раби), “проданий одерень” (проданий в рабство). У давньоруській мові слово одерень означало “перехід володіння від однієї особи до іншої”, тобто від продавця до покупця. Слова одерень, одереньце у Велесовій Книзі означають: наймит, кріпак, невільник, полонений, раб [255. 245, 275].

Земля з давніх-давен використовувалась і в козацьких обрядах при обранні кошових отаманів на Запорозькій Січі. Новообраного отамана становили в коло. “А старі січові козаки, сивоусі діди, славні низові лицарі, по черзі підходили до нього й сипали на його виголену голову пісок чи мазали тім’я голови болотом, якщо погода на той час була дощовою... ” [547. І. 134]. Так само відбувалося приведення до присяги судді, писаря, осавула й курінних отаманів. Клятва Землею свідчить, насамперед, про чесне ім’я заприсяжуваного, про його рівноправність як члена громади, про його зв’язок з родовим колективом (нацією) і рідною країною (державою).

Повноправний статус, правоздатність члена язичницької громади визначається його належністю до родової групи (громади, в якій він посвятився в Рідну Віру, якій присягнув спільністю Землі). Отже, зрада цієї присяги має розглядатися як втрата зв’язку з Землею, а через неї й з Родом, громадою і вважається не тільки втратою повноправності, а й дорівнює духовній смерті.

Для Рідної Віри і нині характерне синівське ставлення до Матері-Землі. Рідновіри уявляють її як живу й одухотворену Богиню, наділену розумом і великою відтворюючою силою, здатністю відчувати біль і радість. Земля як планета – жива істота: “Подібні уявлення зустрічаються й в інших космологічних системах стародавніх людей, що може свідчити про наявність у них знань, поки що недоступних сучасній науці. При цьому стародавні люди вважали Всесвіт і всі об`єкти, що його утворюють (в тому числі й нашу землю) живими, тому що справді важко уявити собі неживою маьтерією надзвичайно складну систему, що постійно розвивається” [287. І. 221]. Так і в громадах Рідної Віри відроджується культ Матері-Землі та обряди і звичаї пов’язані з цим культом.

Нині Рідновіри України стурбовані рішеннями Уряду щодо продажу Землі. Об’єднання Рідновірів України та Віче Українських Рідновірів неодноразово зверталися до вищих посадовців держави з приводу неприпустимості продажу Землі в Україні, можливих далекосяжних негативних наслідків такого непродуманого рішення. Вони запропонували “Концепцію земельної реформи, де були обґрунтовані пропозиції щодо можливих напрямів реформи земельних відносин, які б дозволили подолати кризу в сільському господарстві і не порушити одвічних традицій, що склалися на українській Землі”.

Збереження мораторію на продаж землі в Україні було однією із передвиборчих обіцянок нинішнього Президента України В. А. Ющенка, та на жаль, останні, поширені ЗМІ заяви керівника Української держави, зокрема його висловлювання, що “земля в Україні продаватиметься через 8 місяців” викликають настороженість і відверте обурення народу непослідовною політикою нової української влади.

У черговому Зверненні Рідновірів до Уряду України зазначено: “Запроваджуваний варіант земельної реформи передбачає створення земельних латифундій з рабською працею (за хліб та воду), веде до усунення більшості населення не тільки від можливості володіння землею, а навіть від права жити на ній. Це призведе до різкого скорочення чисельності сільського населення, а відтак – до вимирання цілого народу.

Таке твердження ми ґрунтуємо на наступному.

Земля – основний засіб виробництва. Саме на ЗЕМЛІ і завдяки ЗЕМЛІ створюється абсолютна цінність – їжа і дійсна додана вартість. Ось тому загальнонародна власність на Землю, а так само і на решту засобів виробництва, які визначають життєстійкість держави, – є головною запорукою процвітання і стабільного розвитку народу в цілому.

Земля – це особлива Вища Духовна Цінність, дана нам Богами. Наші Пращури Землю у прямому і в переносному смислі називали Матір’ю! Чи можна Матір’ю торгувати!? Є цінності, які за своєю суттю можуть бути власністю тільки общини, народу або й навіть усього людства. До таких цінностей належать ЗЕМЛЯ, ВОДА і ПОВІТРЯ. Не може бути товаром те, що не зроблено людиною!

В останні роки штучно і цілеспрямовано створено всі умови, аби безвихідь змусила людей за безцінь продати своє майбутнє – землю! Запровадження вільного ринку землі обов’язково викличе зростання вартості життя – подальшого падіння життєвого рівня більшості населення України. При цьому, не можна не взяти до уваги і те, що прийнятий “Земельний Кодекс України” дозволяє мати у приватній власності землі історико-культурного призначення (Глава 10, ст. 54, п. 1), землі лісового фонду (Глава 11, ст. 56, п. 1) і землі водного фонду (Глава 12, ст. 59, п. 1). Задумаймося, уже сьогодні на визначній пам’ятці всієї цивілізації людства – “Кам’яній Могилі” – спритний ділок планує зробити фазанарій, а славнозвісний острів Хортицю, що є свідком героїчної історичної минувшини, планують перетворити на парк розваг “європейського рівня”!

Враховуючи те, що більша частина українського народу вже зараз знаходиться за межею бідності, продаж землі поставить націю на межу небуття! Готуються документи, щоб усе зробити швидко, поки обмануті не отямилися; готується суспільна думка, що така реформа – благо...

Приватизація української землі – останній етап у програмі “світових мудреців” – “Україна вільна… від українців!”. Фінансові структури, що фактично керують світом (Міжнародний валютний фонд, Всесвітній банк реконструкції і розвитку тощо) не планують бачити Україну сильною незалежною державою, а наші державні провідники бачать зараз землю України дуже ласим шматочком, який можна за умов приватизації і продати і, одночасно, купити з величезним зиском для тих, хто здійснюватиме ці операції. Адже продажу підлягає практично вся рілля, а це більше половини всієї території України, яка, до речі має найвищу в світі розораність. Ціна ж для мафії буде – мізерною!

Тридцятикілометрова Чорнобильська резервація – ось майбутня Україна за умови реалізації цієї програми! Там ми безперешкодно зможемо щоранку піднімати синьо-жовтого прапора, носити вишиванки, пити горілку “Козацька рада” і співати “Ще не вмерла…”... Та ще, можливо, матимемо честь продавати туристам брилі, рушники, сопілки і власних дітей…

Мабуть з часів хліборобського Трипілля над українцями, одвічною хліборобською нацією, не нависала така реальна і підступна загроза втрати не тільки головного засобу виробництва, але й, навіть, фундаменту формування свого “я” – свого менталітету. Землю, яку стільки тисячоліть не зуміли забрати у народу зброєю, зараз прагнуть відібрати за допомогою папірців-грошей! Ми впевнені, що захищати свою рідну Землю український народ буде до останнього подиху, про що свідчить наша історія і про що неодноразово наголошується у “Велесовій книзі”.

Не допустимо того, щоб земля стала товаром! Київ, 27.07.2005 р.” [14].

Наведених наукових та документальних даних про Землю-Матір достатньо, для відтворення філософського розуміння культу Рідної Землі, реконструкції обрядів та відновлення морально-етичних норм життя