Читати книгу - "Диво в Берліні. Як дев’ять веслярів поставили нацистів на коліна"

прямо перед собою суперника, що веслував у ритмі близько 35 гребків і все ще лідирував у перегонах, він сказав Х’юмові сповільнити відлік гребків. Х’юм скинув частоту до 29 гребків.

Майже відразу ж хлопці в човні Вашингтона віднайшли свій резонанс. Дон Х’юм показав приклад, роблячи величезні, плавні, глибокі гребки. Джо і решта хлопців наслідували його. Дуже повільно, місце за місцем, «Husky Clipper» почав відвойовувати воду у «Каліфорнійського кліпера». На позначці чверті дистанції два човни зрівнялися, і Вашингтон почав вибиватися вперед.

У човні Каліфорнії Томмі Максвелл, шокований, кинув оком на човен Вашингтона і негайно закликав: «Дайте мені десять великих!» Боббі Мок почув це, оглянувся на нього, але відмовився проковтнути наживку. Юджин Беркенкамп та інші хлопці Каліфорнії налягли на весла і виконали призначені десять гігантських гребків. Боббі Мок зігнувся на кормі, подивився Дону Х’юму в очі і загарчав на нього, щоб тримав хід на попередньому рівні 29 гребків. Коли Каліфорнія закінчила свої великі десять, їхній човен несуттєво зменшив невеликий відрив Вашингтона.

Вітер дув їм в обличчя, але обидва екіпажі тепер чітко летіли вперед по курсу, і водяний пил розбивався об носи їхніх човнів, коли вони перескакували з хвилі на хвилю, а лопаті весел пірнали й виринали з брижів на воді. Каліфорнія знизила хід до 32, а потім до 31 гребка після великих десяти, але, тримаючи стабільний ритм 29 гребків, човен Вашингтона продовжував іти на кілька сантиметрів попереду. Томмі Максвелл скомандував ще десять великих. Знову Мок стримав свій запал, і виклик залишився без відповіді, і знову Вашингтон утримав свою позицію — ніс «Husky Clipper» був тепер десь на 2 з половиною метра попереду носа Каліфорнії.

У Джо, що веслував на місці номер 7 човна Вашингтона, у голові промайнула думка, що саме зараз вони проходять повз будинок батька на західному боці озера. Хлопець боровся зі спокусою непомітно глянути через плече, щоб побачити, чи зможе мигцем вловити Джойс на березі. Але він цього не зробив. Він тримав свій розум у човні.

Оглядовий потяг у той момент якраз прогуркотів позаду будинку Гаррі Ранца, і дим від дизельних двигунів струмував поперед нього під жвавим вітерцем. По сусідству, на причалі Фреда, Джойс і діти скочили на ноги, стрибаючи й розмахуючи руками, коли побачили, що ніс човна Джо був попереду. Гаррі стояв поруч із ними. Старий бінокль був невідступно направлений на човен, а на його обвітреному обличчі сяяла широченна усмішка.

Підійшовши до буя, що позначав 3.2 кілометра, човен Каліфорнії злегка втратив рівновагу, а за мить це сталося знову. Двічі пара хлопців по правому борту не змогла чисто виконати вивільнення з води, і щоразу, як це ставалося, їхній ритм ламався, і човен уповільнював хід. Вашингтон відірвався на три чверті довжини вперед. Томмі Максвелл тривожно закликав своїх хлопців пришвидшитись. Беркенкамп повернув частоту до 35, а потім до 36 гребків. Боббі Мок продовжував ігнорувати його.

Нарешті, коли до фінішу залишилось 800 метрів, Мок крикнув Х’юмові, щоб підняв хід. Х’юм та екіпаж пришвидшились до 32 гребків — до того рівня, на якому зважувалися стабільно веслувати в бурхливій воді, та який був необхідний їм для утримання лідерства. «Husky Clipper» рвонув уперед, як повідомив наступного дня Джордж Варнелл у «Сіетл Таймс», «ніби жива істота». Тепер між хлопцями і «Каліфорнійським кліпером» була смуга відкритої води, а на останніх 800 метрах вони прискорились так, як жоден човен ніколи не прискорювався на озері Вашингтон. Коли вони летіли на фінішних кількох сотнях метрів, їхні 8 пружних тіл розгойдувалися вперед і назад, як маятник, у бездоганній синхронності. Їхні білі лопаті проносились над водою, як крила морських птахів, що летять клином. З кожним ідеально виконаним гребком простір між ними і вже виснаженими хлопцями Каліфорнії розширювався. На аеропланах, що кружляли над головою, фотокореспонденти боролися за те, щоб упіймати обидва човни в один кадр. Пронизливі свистки із сотень човнів оглушували. Локомотив на оглядовому потязі верещав. Студенти на «Чіппева» волали. І зрештою, довгий, стійкий рев піднявся від десятків тисяч глядачів, що стояли уздовж пляжу Шерідан, коли «Husky Clipper» перетнув фінішну лінію на 3 довжини попереду «Каліфорнійського кліпера».

Хай там що, екіпаж Каліфорнії доблесно веслував — так сильно, як лише міг. Знову обидва човни побили попередній рекорд на цій дистанції, але Вашингтон спромігся значно перевершити його і фінішував із результатом 15 хвилин 56.4 секунди, на приголомшливі 37 секунд швидше за рекордну позначку.

Ел Ульбріксон спокійно сидів у катері на фініші, слухаючи, як оркестр на «Чіппева» грав «Схиліться перед Вашингтоном». Дивлячись, як його хлопці підпливали до човна Каліфорнії, щоб зібрати їхні майки, він мав багато матеріалу для підбиття підсумків. Його університетська команда побила дуже хороший екіпаж Каліфорнії, який захищав титул національного чемпіона, і вона зробила це в складних умовах. Вони веслували, як він сам пізніше зауважив журналістам того дня, «краще, ніж будь-коли раніше». Було ясно, що вони, насправді, значно відрізнялись від звичайних веслярів, але ще було занадто рано казати, чи ця магія триватиме довго. Два роки поспіль тепер його університетська команда перемагала Ебрайта в регаті Тихоокеанського узбережжя, лише щоб розвернутися і зазнати поразки в Поукіпзі. Хто скаже, чи ця команда не зробить те саме? І в цьому році відбіркові змагання до Олімпійських ігор маячили на горизонті відразу після Поукіпзі, не кажучи вже про те, що розгорталося за ними.

Ульбріксон залишався непохитно й рішуче суворим. Недільні газети в Сіетлі наступного ранку, проте, були повні схвильованих дискусій про Берлін. Багато з тих, хто пильно стежив за подіями на озері, вважали, що бачили щось поза межами просто гарних перегонів університетських команд. Кларенс Діркс, який писав для «Сіетл Таймс», змішуючи свої метафори з імпульсивністю, був першим, хто вказав на це: «Марно намагатися відокремити видатних членів команди човна Вашингтона, як і було б неможливим спробувати відзначити одну певну ноту в красиво складеній пісні. Усі вони були об’єднані в один механізм, що працював