Читати книгу - "Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України"

4. У порядку, встановленому командиром дисциплінарного батальйону, засуджені військовослужбовці можуть вести телефонні розмови з близькими родичами. На прохання засудженого військовослужбовця короткострокове або тривале побачення може бути замінено телефонною розмовою.

5. Для одержання правової допомоги засудженим військовослужбовцям можуть надаватися побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі пра­ва, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, наодинці. Таке побачення не може бути обме­жене в часі.

1. Під час відбування покарання у дисциплінарному батальйоні засуджені військовослужбовці позбавляються права на вільне пересування, але за ними зберігаються всі інші права людини. Одним з найважливіших з них є право на контакти зі своєю родиною, друзями. Це не тільки право засудженого, а й у рів­ному ступені право членів його родини, що перебувають за межами установи. У них зберігається право на спілкування зі своїми синами, дочками, братами, батьками тощо, які утримуються у дисциплінарному батальйоні. Саме на цьо­му принципі й базується стаття, що коментується, визнаючи право на поба­чення за всіма без винятку засудженим військовослужбовцям. Водночас, під­тримання родинних стосунків у період відбування покарання сприятиме по­дальшій адаптації засудженого до умов життя на свободі, створить підґрунтя для легшого вирішення проблем.

2. Командування дисциплінарного батальйону також зацікавлене у під­триманні родинних стосунків засуджених військовослужбовців. Особи, що мають можливість підтримувати постійний контакт зі своїми рідними і друзя­ми, значно більш схильні до дотримання правил, встановлених у дисциплі­нарному батальйоні. Отож, добра організація побачень може відіграти визна­чальну роль у забезпеченні нормального функціонування дисциплінарного ба­тальйону.

3. Стаття, що коментується, закріплює право засуджених військовослуж­бовців на два види побачень: короткострокові (тривалістю до чотирьох годин) та тривалі (терміном до трьох діб). Тривалість побачення визначається коман­дуванням дисциплінарного батальйону з урахуванням наявних можливостей (приміром, наявності чи відсутності вільних місць у кімнатах тривалих поба­чень) або самим засудженим (якщо останній висловлює побажання на скоро­ченій тривалості побачення).

4. Перше побачення може бути надане засудженому військовослужбовцю відразу після прибуття до дисциплінарного батальйону, незалежно від того, коли він востаннє мав його під час тримання під вартою. У разі наявності од­ночасного права як на тривале, так і на довгострокове побачення, його вид обирає сам засуджений військовослужбовець.

5. Короткострокові побачення надаються у вільний від роботи час за окре­мим розкладом, встановленим командуванням дисциплінарного батальйону. При цьому отримувати короткострокові побачення можуть будь-які особи, а не лише родичі засудженого військовослужбовця. Відбуваються такі побачення у спеціально обладнаному (як правило, відповідними кабінками та телефонни­ми пристроями для розмови) приміщенні під наглядом представника дисциплі­нарного батальйону. Число короткострокових побачень у засуджених військо­вослужбовців достатнє — один раз на місяць, або дванадцять разів на рік. Для отримання побачення особа, яка прибула для цього, або сам засуджений війсь­ковослужбовець мають подати заяву командиру дисциплінарного батальйону.

6. Тривалі побачення відбуваються у спеціально обладнаних приміщен­нях — кімнатах готельного типу при дисциплінарному батальйоні. За корис­тування цими кімнатами родичі (або сам засуджений за наявності у нього ко­штів на особовому рахунку) сплачують грошові кошти у розміри, що встанов­люється командуванням дисциплінарного батальйону відповідно до витрат на утримання кімнат готельного типу.

7. Стаття, що коментується, встановлює, що тривалі побачення надаються виключно з близькими родичами, до яких сімейним законодавством віднесе­но батька, матір, сина, дочку, дружину, чоловіка, рідних братів і сестер, діда, бабу, усиновителів чи усиновленого. Усі інші родичі (приміром, двоюрідні бра­ти чи сестри) не мають право на тривалі побачення із засудженими військово­службовцями.

8. Важливим положенням статті, що коментується, є те, що на час трива­лих побачень засуджені військовослужбовці звільняються від роботи і занять, тобто мають можливість повноцінно провести весь свій час з рідними. Про­дукти харчування та дозволені військовослужбовцям речі і предмети, що були принесені родичами на тривале побачення, здаються спеціально призначеній особі, що їх перевіряє, оглядає і в подальшому передає засудженому військо­вослужбовцю.

У разі складнощів із приїздом родичів, на прохання засудженого, належне йому побачення може бути замінено телефонним дзвінком до рідних.

9. Телефонні розмови є одним із способів підтримання зв’язків з рідними, право на які закріплюється у ч. 4 статті, що коментується. Телефонні розмови набувають особливого значення тоді, коли засуджений військовослужбовець утримується в дисциплінарному батальйоні, розташованому за багато кіломе­трів від місця проживання рідних і друзів, а останнім через різні обставини ду­же складно відвідувати засудженого. Закон не обмежує число подібних теле­фонних розмов, проте їх кількість прямо залежить від існуючих можливостей дисциплінарного батальйону (наявності телефонного зв’язку, спеціально об­ладнаного місця тощо), а також наявності у засудженого військовослужбовця коштів на оплату дзвінка. На практиці у більшості випадків у дисциплінарних батальйонах встановлюються таксофони і засуджені можуть робити дзвінки після придбання таксофонних карток.

10. Засудженим-військовослужбовцям, які відбувають покарання у дис­циплінарному батальйоні, для захисту своїх прав і законних інтересів (примі­ром, для написання скарги чи заяви) може знадобитися допомога адвоката чи іншого фахівця у галузі права. Кримінально-виконавче законодавство, гаран­туючи засудженому реальний захист його прав і інтересів, передбачає, що за письмовою заявою самого засудженого чи його рідних, засудженому надаєть­ся побачення з адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Закон не обмежує коло питань, за якими засуджений військовослужбовець має право звертатися до адвоката чи фахівця у галузі права, тому у відповідній заяві не треба зазначати причину, за якою така допомога знадобилась.

11. Побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за за­коном має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, надаються виключно наодинці та до числа побачень, перед­бачених кримінально-виконавчим законодавством не включаються. Для отри­мання побачення із засудженим військовослужбовцем адвокат має представити свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю, а фахівець у галузі пра­ва — документи, що підтверджують його фах та особу. Хоча законом тривалість побачення і не обмежується, але воно має відбуватися протягом розумного строку, тобто у межах внутрішнього розпорядку, встановленого у даному дис­циплінарному батальйоні.