Читати книгу - "Мед для Ворона, Селена Рейні"

153
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 94 95 96 ... 115
Перейти на сторінку:

Обережно опустити його на ліжко не вдалося. Ворон завалився на ковдру з глухим «ух». Нарешті Софія розпрямила спину і стерла тильною стороною долоні піт з чола.

– Чому ти так напився? – розгнівано запитала. – І якщо вже напився, чому до своєї квартири не поїхав? Хто був з тобою? Чому тебе покинули у такому стані? – врешті нахмурилась.

Мабуть, вона поставила за один раз забагато питань, бо Ворон подивився на неї так, ніби роздумував про загадку чорних дірок у космосі. Мимоволі, Софія пирснула від сміху.

– Потрібно роздягнутисяяя, – Денис по-дурному усміхався.

– Так, – подивилася на його костюм. – Спробуй сісти, – потягнула його за долоню до себе.

Але як не старалася, перевести чоловіка у сидяче положення не змогла. Опустилася на матрац поряд з ним і розпочала боротьбу з його піджаком. Але вже після п’яти хвилин страждань, вона зненавиділа чоловічу моду. І якого чорта для протилежної статі шиють такий тісний одяг? Аби стягнути з Дениса піджак і не викрутити йому руки, їй довелося спершу осідлати його, тоді притиснутися своїми грудьми до його торса, а після цього, підтримуючи за потилицю однією рукою, іншою зсовувати рукави.

Доки дівчина сиділа на ньому, Денис чіплявся за неї, аби не повалитися назад: то смикав за волосся, то стискав сідниці.

– Губи чомусь не слухаються, – пожалівся.

Чоловік провів ротом по її шиї, обслинюючи шкіру. Від цього випадкового дотику, її тіло вкрилося сиротами.

– В мене не все виходить, – пожалівся. – Але ти ж мені допоможеееш?

– Я вже допомагаю, – мовила, поклавши його на спину і розстібаючи ґудзики.

– Так, я відчуваю твою допомогууу, – захихотів.

Зрозумівши, що від її метушні на ньому, Денис збуджується, Софія злізла з нього. Сорочку було зняти простіше. Навмисне оминаючи поглядом голий торс, дівчина перевела очі на штани. Поклала руки на ширинку.

– Я трішки п’яний, – серйозно повідомив їй Ворон.

– Я помітила.

– В мене довгенько цього не було, – додав.

– Я знаю.

В той день, коли вони узгодили контракт, він пообіцяв, що не вживатиме алкоголь, аби поліпшити якість сперми. І от, нарешті напився.

Ігноруючи те, як тіснили йому боксери, вона стягнула з нього штани разом з туфлями та шкарпетками. Так-сяк повернула його на ліжку, змушуючи лягти головою на подушки.

Але коли спробувала витягнути з-під нього ковдру, чоловік обхопив її руками за талію і повалив на себе.

– В мене довгенько цього не було, – вкотре нагадав.

– Я це вже чула, – вовтузилась, щоб вибратися з його тісних обіймів.

– І в тебе давно цього не було, – сказав таким тоном, ніби відкрив їй якусь таємницю. – Не було ж? – тепер він злився.

– Правда. Не було, – нарешті вибралася з ліжка.

– Ти куди? – ображено запитав.

– Потрібно двері замкнути, світло вимкнути.

– То я тебе чекатимууу, – проказав вже до подушки.

– Добре, – засміялася.

Вона тільки вийшла у коридор, як Денис вже засопів. Завершивши всю роботу, Софія хотіла лягти у залі на дивані. Але доки вона брала постільну білизну, Ворон тричі кликав її до себе. А вчетверте навіть хотів підвестися, щоб забрати її у ліжко.

Втомившись його заспокоювати, дівчина лягла поряд. Він відразу ж притиснувся до неї, поклав голову на вигин її плеча, а рукою накрив груди.

– Тепер я часто це робитиму, – прожебонів.

– Напиватимешся? – запитала, скидаючи його руку з грудей собі на талію.

Проте відповіді не отримала. Стараючись ігнорувати те, як сильно чоловік був збуджений, Софія подумала, що зовсім не так уявляла їхню зустріч.

Запевнившись у тому, що Ворон міцно заснув, вона вибралася з-під його рук і пішла у зал, щоб лягти на дивані.

1 ... 94 95 96 ... 115
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мед для Ворона, Селена Рейні», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мед для Ворона, Селена Рейні"