Читати книгу - "Homo Deus"

свою магію, Мері повинна дозволити йому не лише читати свої повідомлення, а й ділитися інформацією з органами охорони здоров’я. Якщо Анджеліна Джолі вирішила пожертвувати своєю приватністю, щоб посилити усвідомлення небезпеки раку грудей, чому б Мері не зробити таку саму пожертву, щоб завадити епідемії?

Це не теоретична ідея. У 2008 році Google дійсно запустив сервіс Google Flu Trends, що відстежує спалахи грипу шляхом моніторингу пошукової системи Google. Цей сервіс усе ще розвивається, і, оскільки втручання в особисте життя законодавчо обмежене, відстежує лише пошукові слова та начебто уникає читання приватних листів. Однак він уже здатен підняти тривогу з приводу грипу за десять днів до того, як це зроблять традиційні служби охорони здоров’я.

Ще амбіційнішим проектом Google є Google Baseline Study. Google хоче створити колосальну базу даних про людське здоров’я, встановлюючи профіль «досконалого здоров’я». Виявлення навіть найменших відхилень від основної лінії може дати змогу попередити людей про зародження проблем зі здоров’ям, таких як рак, які можна зупинити на самому початку. Baseline Study узгоджується з усією лінійкою продуктів, під назвою Google Fit, що будуть вмонтовані в носильні речі, такі як одяг, манжети, взуття й окуляри. Ідея полягає в тому, що продукти Google Fit збиратимуть нескінченний потік біометричних даних, які скеровуватимуть до Baseline Study.

І все ж такі компанії, як Google, не збираються зупинятися на носильних речах і планують піти значно далі. Ринок для тестування ДНК нині розширюється дуже стрімко. Одним з його лідерів є 23andMe, приватна компанія, яку засновала Анна Войціцкі, колишня дружина співзасновника Google Серґея Бріна. Назва «23andMe» стосується двадцяти трьох пар хромосом, які кодують людський геном, тобто натякає на те, що мої хромосоми мають до мене дуже особливий стосунок. Кожен, хто здатен зрозуміти, яку інформацію зберігають хромосоми, може розповісти вам про вас таке, чого ви ніколи не чекали.

Якщо ви хочете це знати, заплатіть 23andMe лише 99 доларів, і вони пришлють вам маленький пакунок із трубочкою. Ви плюєте в неї, закриваєте і відсилаєте в Маунтин-В’ю, штат Каліфорнія. Там зчитають ДНК у вашій слині і надішлють результати. Ви отримаєте перелік потенційних загроз для вашого здоров’я і попередження про те, що маєте генетичну схильність до понад дев’яноста різноманітних проявів — від облисіння до сліпоти. «Пізнай самого себе» ніколи не було легше чи дешевше. Оскільки 23andMe засновано на статистиці, розміри бази даних компанії є ключовими для точних передбачень. Тож перша компанія, що створить гігантську базу генетичних даних, надаватиме клієнтам найкращі передбачення і в майбутньому пануватиме на ринку. Біотехнологічні компанії США дедалі більше переймаються тим, що закони про приватність у США в поєднанні з китайською зневагою до приватності індивідів можуть зробити Китай головним генетичним ринком.

Якщо ми з’єднаємо всі точки і якщо надамо Google і його конкурентам вільний доступ до наших біометричних пристроїв, до наших сканів ДНК і наших медичних записів, то отримаємо всезнаючу службу охорони здоров’я, що не лише боротиметься з епідеміями, а й захистить нас від раку, серцевих захворювань і хвороби Альцгеймера. І все ж, маючи у своєму розпорядженні таку базу даних, Google міг би робити значно більше. Уявімо систему, яка, кажучи словами відомої пісні групи The Police, стежить за кожним вашим подихом, кожним вашим рухом, кожною зламаною кісткою, систему, що стежить за вашим банківським рахунком і биттям серця, рівнем цукру та сексуальними пригодами. Вона безумовно знатиме вас значно краще, ніж ви знаєте себе. Самообман і власні ілюзії, які ведуть людей до поганих стосунків, неправильної кар’єри й шкідливих звичок, не введуть Google в оману. На відміну від контролю над нами нашого «Я», що розповідає? Google не прийматиме рішень на основі вигаданих оповідок і не піде по хибному шляху через когнітивні спрощення й правило «кульмінація — кінцевий результат». Google фактично пам’ятатиме кожен наш крок і кожну потиснуту руку.

Багато хто буде щасливий передати значну частину процесу прийняття рішень у руки такої системи чи принаймні консультуватися з нею, коли треба робити важливий вибір. Google радитиме нам, який фільм подивитися, куди піти на свята, що вивчати в коледжі, яку пропозицію про роботу прийняти й навіть, з ким зустрічатися й одружуватися. «Слухай, Google, — казатиму я, — Джон і Пол домагаються мене. Мені подобаються обидва, однак по-різному, і так важко зібратися з думками. Виходячи з того, що ти знаєш, порадь мені, кого обрати».

I Google відповість: «Ну, я знаю тебе із самого народження. Я прочитав усі твої електронні листи, записав усі телефонні дзвінки і знаю, які фільми ти любиш, знаю твою ДНК і всю біометричну історію твого серця. Я маю точні дані про кожне твоє побачення і, якщо ти хочеш, можу показати секунда за секундою графік твого серцебиття, тиск крові й рівень цукру на кожному твоєму побаченні з Джоном чи Полом. Якщо треба, я навіть можу дати тобі точне математичне ранжування кожного сексуального акту з кожним з них. Звичайно, я знаю і їх так само добре, як і тебе. На підставі всієї цієї інформації, дій моїх найкращих алгоритмів і десятирічних статистичних даних про мільйони стосунків я раджу тобі обрати Джона, бо з імовірністю 87 % саме з ним ти будеш більш задоволена в довготривалій перспективі.

Дійсно, я дуже добре тебе знаю, і знаю, що тобі не сподобається моя відповідь. Пол значно привабливіший, аніж Джон, а оскільки ти надаєш надто багато значення зовнішності, у глибині душі ти чекала, що я скажу “Пол”. Звичайно, зовнішність має значення, однак не настільки, як ти думаєш. Твої біохімічні алгоритми, що розвинулися десятки тисяч років тому на африканських саванах, дають зовнішності 35 % у загальній оцінці потенційних подружніх партнерів. Мої алгоритми, засновані на найновіших дослідженнях і статистиці, стверджують, що зовнішність впливає на довготерміновий успіх романтичних стосунків лише на 14 %. Тож навіть попри те, що я врахував зовнішність Пола, я все ж кажу тобі, що краще обрати Джона».

В обмін на таку від дану консультативну послугу ми просто повинні попрощатися з ідеєю, що люди — це індивіди і що кожна людина має вільну волю, яка визначає, що добре, що гарно і в чому сенс життя. Люди більше не будуть автономними сутностями, керованими тими оповідками, які вигадує «Я», що розповідає. Замість цього вони стануть невід’ємними частинами величезної глобальної мережі.

* * *

Лібералізм возвеличує «Я», котре розповідає, і дозволяє йому голосувати на виборчих дільницях, у супермаркетах і на шлюбному ринку. Століттями це було добре, бо,