Читати книгу - "Калькуляція зірок"

class="book">— Компанія відвезе нас додому автобусом.

— Я не подумала…

Паркер потурбувався. Пекло. Якби я подумала про те, що він не здався, я мала би це передбачити.

Не думаю, що Паркер знав про мої думки. Насправді, я впевнена, він цього не робив, бо він спробував би використати такий маневр раніше, щоб утримати мене від тестування на космонавта. Але він не міг би зачепити мене краще, якби спланував це.

Один з водіїв автобуса ООН, призначений для МAC, відвіз нас додому, але коли ми доїхали до нашого блоку, він не зупинився.

Натаніель нахилився вперед і дивився у вікно.

— Чорт.

Закутавшись у своє пальто, я здригнулася в темряві на задньому сидінні. Він пересів до мене і обняв.

— Залишимось сьогодні в Аладдіні, щоб відсвяткувати.

— Наша квартира в облозі репортерів?

— Так… — Він міцніше стиснув мене, але моє тремтіння не припинилося. Натаніель потирав мені руку вгору і вниз, ніби міг повернути кров назад у мої вени. — Ми пошлемо когось, щоб привезли одяг.

— Мій Мілтаун в квартирі. — Це не змусило б репортерів піти, але поставило би смугу між нами.

— Зрозумів. Що ти хочеш носити завтра?

З одягу? Я повинна була думати про одяг, замість стіни журналістів, які чекають на розмову зі мною? На якомусь рівні я знала, що відбувається. Я бачила, що сталося, коли оголосили Артеміду-7. Але після місяців перебування у ролі леді-астронавта, — я думала, що рівень уваги залишиться колишнім.

Звичайно, була би деяка різниця. Я щойно перейшла від фіктивного астронавта до справжнього космонавта. Як перша жінка, яку вони оголосили, був сенс, що всі репортери захочуть з'їсти частину мене.

Я втиснула голову в плече Натаніеля, і шерсть його пальто закрила вуличні ліхтарі.

— Сер? — Наш водій повернув машину на іншу вулицю. — Чи немає іншого готелю, який ви могли обрати?

Під моєю щокою груди Натаніеля опустилися з зітханням.

— Поїдемо в передмістя. Просто виберіть перший готель, біля якого немає репортерів.

* * *

Після того як ми з Натаніелем провели ніч в Нолідей Інн біля державної автомагістралі, він зателефонував Клемонсу і пояснив ситуацію. Мені наказали уникати МАС, поки журналісти все ще були там, і додали, що місіс Роджерс прийняла мою зміну статусу з багатьма привітаннями.

Вони навіть не дозволили мені попрощатися з іншими комп’ютерщиками.

Я заплакала. Прийняла Мілтаун. Схований під ковдрами. І коли перший Мілтаун закінчився, взяла слідуючий.

Натаніель залишався зі мною в готелі, поки охоронець ООН сидів за дверима. Мабуть, це був вдалий вибір.

Вдень наш телефон почав дзвонити. Я не знаю, як вони нас відстежили, але вони це зробили.

* * *

Я не була єдиною астронавткою. Про це було заявлено дуже ясно в перший же день.

Було відібрано сім жінок, і наша перша зустріч була не в МАС. Навіть не в Канзас-Сіті. Вони проивезли нас до бункера, де ми з Натаніелем зустрілися з президентом відразу після удару Метеорита.

Я думаю, що після цирку, через який я пройшла, вони хотіли тримати решту нас під своїм зонтиком. Коли я зайшла у конференц-зал, деякі обличчя були знайомі. Бетті і Ніколь пройшли тестування і тепер сиділи поряд за столом конференції.

Ніколь гукнула і помахала мені.

— Я хотіла тебе побачити, але вони сказали мені, що я нічого не можу зробити через те, що журналісти полюють за тобою.

Я закотила очі.

— Це було неприємно, як кошмар. Майже те саме. Бетті. Вітаю.

Вона кивнула і закусила нижню губу. Сковтнувши, вона підвела очі.

— Тебе також.

Трохи соціально привабливої поведінки не зашкодить. Я сіла поруч з Бетті і звернула свою увагу на інших жінок. Природно, що Сабіха Гокчен теж була тут. Я була рада, що вона повернулася з Туреччини для цього, бо літати з нею було приємно.

Місіс Лебуржуа, з іншого боку… Востаннє, коли ми говорили на старті, Віолетта тільки почала брати уроки польотів. Я посміхнулася їй і нахилилася через стіл.

— Два космонавти у сім'ї? Ваш чоловік напевне дуже гордий.

Вона почервоніла і махнула рукою.

— Це честь, і так несподівано.

— Можу собі уявити. — Я навіть не бачила її на тестуваннях.

Всівшись, я оглянула кімнату та очікуючих жінок. Без чоловіків. Цікаво. Я знала, що вони додали більше людей до корпусу, але вони повинні навчати їх в іншому місці.

Ми не говорили і не робили жодних ефектних жестів, яких люди очікують у фільмах. Хоча усі виявились у штанах, але макіяж і зачіски були індивідуальними.

Четверо з нас були американками. Одна француженка. Бразиліянка — Джасіра Пас-Віверос і Сабіха Гокчен. Сім жінок, перший набір у астронавти.

Якби Іда не підготувала мене до цього, я не знаю, чи помітила би, що в групі немає чорношкірої кандидатки.

Клемонс, Паркер та двоє інших джентльменів, яких я не знала, зайшли разом. Клемонс заплескав руками.

— Так, наші красуні. Перш за все, пані, поздоровляю з тим, що вас вибрали кандидатами у космонавти після тестувань.

Один з чоловіків, якого я не знала, стрункий хлопець з блискучим білим чолом і вухами, що стирчали з зачіски, почав передавати вказівки.

— Отже. Наше перше завдання — підготувати вас до прес-конференції. Це містер Поммер. — Він вказав на іншого незнайомця, який був у середині п'ятдесятих і мав сталево-сиве волосся, яке деякі чоловіки