Читати книгу - "Калькуляція зірок"

набувають з віком. — Він ваш стиліст і допоможе вам вибрати гардероб та зачіску для цієї події.

Я обмінялася поглядами з Ніколь, але ніхто з нас не підняв руки, щоб запитати, навіщо нам потрібен стиліст. Вони, мабуть, дістали одного для чоловіків і тримали його для нас. Якби я збиралася розгойдувати човен, що здавалося неминучим, тоді це було б надто важким питанням.

— Містер Сміт роздасть прес-релізи кожній з вас. Ми пройдемо пробне інтерв'ю з питаннями, щоб підготувати вас до прес-конференції. — Клемонс повернувся до Паркера. — Полковник Паркер тут відповідає за всіх космонавтів, а також за вас, леді-астронавти. Він допоможе вам зрозуміти, що на вас чекає у вашій новій ролі.

Паркер віддверто посміхнувся однією зі своїх торгових марок.

— Доброго ранку. Хочеться, щоб усі конференц-зали виглядали чудово, коли я туди заходжу. — Він кинув погляд на мене. — Зараз я знаю, що деякі з вас звикли говорити все, що завгодно, але ми повинні бути обережними з інформацією, яка виходить з МAC. Окрім інтересів безпеки, ми також маємо ексклюзивний договір з Life. Хіба це не так, міс Ральс?

Бетті кивнула, втупила очі у стіл і її щоки почервоніли.

— Так, сер.

Ну, благословімо її журналістське серце. Бетті не пройшла тестування. Вона уклала угоду.

— Для контролю повідомлень від космічної програми все спілкування з пресою повинно проходити через фронт-офіс. — Паркер підняв палець. — І для того, щоб все було зрозумілим, "преса" включає також розважальні передачі.

Для мене це була не розвага, як він, здається, вважав.

— Почекайте хвильку… — голос Сабіхи прорізався крізь гомін у кімнаті. У неї була відкрита програмка і вона хмурилася, читаючи щось на одній із сторінок. — Таке питання. Що це за відповідь? "Ні. Я ще не космонавт."

Я схопила свою програмку і розкрила її серед звуку перелистування сторінок і ляскання обкладинок об тверду поверхню конференційного столу. Звичайно, під заголовком — Затверджені відповіді на поширені запитання — були різноманітні запитання про те, що таке бути космонавтом.

— Дякую, полковник Паркер. Я візьму це на себе — Містер Сміт, хлопець із вухами, що виглядали як у глечика, мав голос, як у проповідника відродження. Глибокий резонанс розгорнувся на повну силу з легким нарощуванням. — Ви вже відкрили свої програмки, леді, тому дозвольте мені пояснити. Ми подумали, що громадськість заплутається, якщо ми почнемо називати стажерів космонавтами. Це було б як називати когось пілотом, коли вони щойно зареєструвалися в льотній школі.

— Коли… саме… нас… вважатимуть… космонавтами? — Мій голос залишив морозні узори на столі.

— П’ятдесят миль. — знизав плечима Паркер. — Коли ви пролетіли п’ятдесят миль над земною поверхнею у космосі, ви космонавт. Це спільно з МAC та Інтернаціональною Федерацією Аеронавтики у Парижі. До цього часу ви кандидати в космонавти. Коротше стажери.

Звичайно. Все приємне, належне і цілком законне. Я навіть не могла поскаржитися, що це було необґрунтовано, за винятком, звичайно, того, що це правило не застосовувалося, поки вони не додали до корпусу жікок.

* * *

На прес-конференції я стояла у тіні за лаштунками з Натаніелем, тримаючи обидві руки. Плівка поту розділила нас. Шум і гомін натовпу пробивався крізь штори постійним гулом низької частоти. Ви могли відчути це через дошки підлоги, як гудіння двигуна. Навколо мене нові космонавти — вибачте, нові стажери — мліли у невизначених позах. Сім жінок майже розчинилися серед обраних тридцяти п’яти чоловіків. Чому я підписалася на це?

Натаніель стояв прямо переді мною.

— 197 помножити на 4753?

— 936,341.

— Поділити на 243?

— 3853.255144032922… Скільки десяткових знаків ти хочеш? — Сукня, яку стиліст попросив мене надіти, мала облягаючий ліф. Здавалося, вона досить добре підходила, коли я спробувала її, але тепер я навряд чи могла би зробити нормальний вдих.

— Це добре. Квадратний корінь? До п’яти десяткових знаків, якщо можна.

Принаймні, я була не єдиною, хто нервував.

— 62.07459.

Сабіха Гокчен крокувала туди-сюди, струшуючи зап’ястями. Вона продовжувала торкатися свого волосся, ніби їй було приємніше мати його в хвостику замість буфера, яким її дражнили.

— Який оптимальний кут входу для повороту сили тяжіння при вході на низьку орбіту Землі?

— Гравітаційний поворот… З яким ракетним двигуном і конфігурацією? І якою має бути кінцева висота? — Благословіть його на спробу відвернути мене.

— Клас Юпітер, з двигуном подвійний Сіріус. Кінцева висота буде..

Він, мабуть, сказав би більше, але Клемонс зішов зі сцени і пройшов через штори. Роздратування аудиторії піднялося до критичного. Я заплющила очі, ковтаючи раз за разом, дихала через ніс і ковтала гірку кислоту, яка покривала задню частину язика. Не зараз. Не зараз, не зараз, не зараз…

Натаніель вдихнув мені у вухо.

— 1, 1, 2, 3, 5, 8, 9…

— Це неправильно. — я причепилася до нього. — Послідовність Фібоначчі додає попереднє число до поточного, тому воно повинно бути 3, 5, 8, 13… О, розумна людина.

— Я можу зробити ще трохи поганої математики, якщо це допоможе. — Він стиснув мене і відступив назад, щоб подивитися. — Пам'ятай лише, що космонавти літають на Т-33.

Я фиркнула.

— А я подумала, що ти збираєшся сказати мені, щоб я пам’ятала, що ти кохаєш мене.

— Е-е. Ти це і так знаєш. Але Т-33? Джет? Я знаю, де я стою у випадку…

— Ельма! Наш вихід — Ніколь схопила мене за руку і потягла за собою на сцену.

Т-33. Навіть будучи кандидатом у космонавти, я мала би літати на реактивному Т-33. Коли ми виходили на сцену, я намагалася утримати в пам'яті зображення кабіни. Спалахи, що згасали, були просто блискавками. Я могла би