Читати книгу - "Моє сторіччя"

них не лише розмножувалися всілякі «Доллі та партнери», а щоб і Ваші найбільш чудернацькі фантазії теж змогли досхочу пастися там, на широких зелених лугах.

І до речі: що Ви думаєте про повінь на Одрі? Поведінка нашого війська викликає повагу, хіба ні? Але якщо й справді підтвердяться численні прогнози і нас чекає глобальна зміна клімату, то нам доведеться пережити і значно страшніші повені. І тут уже я не можу позбутися зрозумілої тривоги, хоча загалом вважаю себе оптимістом.

Сподіваюся, мені вдалося хоча би трохи зменшити Ваші страхи перед майбутнім, та передаю найщиріші вітання Вашій шановній дружині, з якою я нещодавно мав честь перетнутися в одній із винарень Любека.

Щиро Ваш Губертус Фондербрюґґе

1998

Ми вирішили проголосувати поштою, але увечері напередодні 27 вересня, на шляху із Гіддензеє, заїхали до Белєндорфа, де намагалися бурхливою діяльністю притлумити привезене з собою недобре передчуття. Уте зварила на вечір виборів юшку з сочевиці, яка мала би поліпшити наш настрій незалежно від результатів. Обіцяв прийти Бруно, один із наших синів, зі своїм другом, а також Рюмкорфи. Після обіду я заховався в лісі, амбітно заявивши, що буду збирати гриби.

Белєндорфський ліс тягнеться через кам’янисті пагорби морен аж до самого озера і є частиною лісового масиву Любека; восени цей мішаний ліс виглядає дуже привабливо. Але під опалим листям та хвоєю не знайшлося ні польських грибів, ні білих. Там, де я в середині місяця зібрав ситний обід із дощовиків, було порожньо. Фіолетові рядівки на краю лісу вже переросли й пожовкли. Коротше, мій вихід за грибами обіцяв бути не надто результативним. І навіть пес не захотів мене супроводжувати.

Ви, мабуть, не повірите, але рештки моєї забобонності, частково притаманної мені як своєрідна компенсація, що характерно для всіх запізно навернених до просвітництва, спонукали мене продовжити пошуки — і порівняти невиправдані сподівання на гриби з такими ж надіями на результат виборів. Та мені так і не випало скористатися ножем, і мій кошик лишався порожнім. Я вже майже був готовий здатися і стати фаталістом на увесь час очікування результатів: я звик до поразок і вже бачив себе на лаві переможених, тож мало не впав у спокусу бодай на кілька грамів полегшити, шляхом прагматичних поступок, передбачуваний з усіх сторін тягар великої коаліції, я вже навіть почав внутрішньо підсміюватися з власної забобонності, аж раптом серед підгнилих гілок, на вкритих мохом пеньках засвітилося щось біле: це були поодинокі й розташовані групками сигнали, які ні з чим не можна було сплутати, — наче невинність прийняла форму грибів.

Ви знаєте, що таке дощовики? Вони траплялися вам колись? У них немає ні пластинок, ні трубочок. Дощовик не стоїть ні на тоненькій, навіть затверділій ніжці, ні на товстій, погризеній черв’яками. На ньому немає ні широкополої шапочки, ні круглої з облямівкою, ні шапочки у формі купола. Лисий, він схожий хіба що на свого молодого тезку — дощовика несправжнього грушовидного, який хоч і вважається їстівним, але кажуть, що він несмачний і не такий гарний. А наш дощовик має круглу лису голову, іноді ніби припудрену білими зернятками, і височіє на короткій, трохи витягнутій шийці. Якщо зрізати молодий дощовик дуже низько, при самій землі, на доказ своєї юності він продемонструє білий м’якуш, що залишається таким дуже недовго: кругла голова і ніжна шийка миттєво старіють, м’якуш стає водянистим, волокнистим і набуває спершу зеленуватого, а потім брунатного відтінку, шкірка тоншає, стає схожою на папір — і весь гриб незабаром перетворюється на купку пороху, що розсипається від найменшого доторку. Але вам слід знати, що дощовик досить смачний гриб і від нього у вас не буде важких снів.

Я знаходив усе нові й нові гриби. Дощовики люблять гниле дерево. Якщо ви знайшли один, це означає, що поряд є чимало інших. Це товариський гриб. Можна просто зривати їх. Та кожен вимагає дбайливого ставлення. Бо хоча вони дуже схожі між собою, але кожен — дещо відмінний. Тож я почав рахувати дощовики, які зрізав ножем. Невдовзі на розстеленій газеті «Франкфуртер рундшау», де можна було вичитати застарілі новини, коментарі, передвиборчі прогнози, уже лежало двадцять маленьких, середніх і дозрілих грибів. Останні ще мали незіпсутий м’якуш. І тут у мені озвалася моя забобонність. Вона почала бавитися зі мною в цифри. Вона зіставляла кількість уже знайдених грибів з утішними й не надто підрахунками відсотків результатів виборів. І ось прогнози уже стали дуже навіть сприятливими. Але на тридцять п’ятому грибі все зупинилося: я більше нічого не міг знайти. Тому почав хвилюватися за червоно-зелену коаліцію. Довкола не було нічого, окрім поодиноких сироїжок. Потім, неподалік від потічка, в улоговині, що з’єднує Белєндорфське озеро з каналом Ельба — Траве і куди річка зливає зайву воду, я знову знайшов гриби.

Ви тепер уже знаєте, який чудовий гриб дощовик і можете уявити, яка це смакота для грибника і його гостей, якщо ці гриби трохи підсмажити на вершковому маслі, тож я не буду випробовувати ваше терпіння і повідомлю, що, відкинувши старі та вже позеленілі всередині, я приніс на кухню розкладені на вчорашній газеті сорок сім чудових екземплярів.

Незабаром прийшли гості: Бруно та його друг Мартін, Ева і Петер Рюмкорф. Ще до того як прозвучали перші прогнози, але вже було повідомлено про сприятливу тенденцію, я подав гостям на закуску грибну страву, і нею смакували всі, довіряючи мені, навіть П. Р., який має репутацію дуже перебірливого в усьому, що стосується харчування. Оскільки я нарізав дощовики шматочками, збільшивши у такий спосіб їхню початкову