Читати книгу - "Хроніки Загрії: Туманний світ, Влад Вірт"

Обмеження — час дії навички не більше 600 ударів серця.

Отримано змінену навичку «Масовий прокол буття», рівень 3.

Нападай там, де противник не чекає, уникай місць, де ворог підготував засідку. Відтепер простір став твоїм другом і готовий ділитися своєю силою. Доступне миттєве переміщення на дистанцію не більше 600 кроків.

«Один у полі не воїн», — так говорить старовинна приказка, доступна можливість переміщення із собою загону чисельністю, що не перевищує двох десятків людей. Для успішного переміщення люди повинні перебувати на відстані не більше 8 кроків. Обмеження за кількістю використання — не більше 3-х разів на добу.

Для ініціації наступної навички необхідно досягти 10 рангу.

На вас діє аура «Невтомний боєць», сила і витривалість збільшені на 30 відсотків від базових можливостей вашого тіла. Цей ефект поширюється на всіх членів загону, але не сумується з аналогічними ефектами інших учасників групи. Примітка: ви маєте перебувати на відстані, не більшій ніж 200 кроків від джерела сили.

На вас діє аура «Геном мангуста», спритність і швидкість збільшені на 20 відсотків від базових можливостей вашого тіла. Цей ефект поширюється на всіх членів загону, але не сумується з аналогічними ефектами інших учасників групи. Примітка: ви повинні перебувати на відстані не більше ніж 350 кроків від джерела сили.

Судячи з наявних у мене характеристик, сьогоднішній Тан практично вдвічі сильніший за Антона, який уперше відкрив очі в цьому прекрасному, за мірками любителя фентезійних романів, світі. А якщо врахувати берсерк, який вшестеро збільшує усі мої характеристики та навички, то шаргам тепер точно буде непереливки.

 Розібравшись зі своїми характеристиками, я миттєво розтягнувся на землі. До кінця, відведеного на відпочинок часу, залишалося не більше десяти хвилин.

На відміну від інших, Леворду ніколи було розслаблятися. Ті крихти часу, за які кожен із нас намагався відновити свої сили, Альбінос витратив на заклик Мірга.

Повернувшись із небуття, чи де ми там у цей час знаходимось, мовчун не став зраджувати собі, і поставивши всього одне лаконічне запитання, уважно почав слухати переказ Дангора про події, що відбулися із часу його смерті. Я вперше бачив Мірга таким збудженим. Зазвичай його не цікавило нічого, крім битв із шаргами. Але, навіть під час бійки, емоцій у ньому було рівно стільки, скільки в бездушному механічному конвеєрі на скотобійні.

Зараз же все було інакше, по завершенню переказу спогадів гнорла, маска відчуженості злетіла з обличчя мовчуна. Погляд Мірга палав люттю і сталевою рішучістю, тепер перед нами стояв істинний фанатик, готовий пожертвувати всім, що в нього є, заради досягнення вищої мети. Мірг, навіть від запропонованої порції їжі відмовився, вимагаючи негайно відновити похід на північ. І причин у такого поспіху було декілька.

Перша — це, звісно, шарги. Уже завтра ліс могли заполонити передові дозори чергової банди. Також не варто було знімати з рахунків і наявність недобитків попередніх банд, які для нашого невеликого загону могли стати ще тією скалкою і створити безліч проблем. А тому треба було користуватися моментом.

Другою причиною стали застереження гнорла, що обіцяв Туманному світові нові й набагато більші неприємності. Тож варто було якнайшвидше розібратися, яким чином побачена нами картина пов’язана з текстом сувою, знайденому  в нульовому підземеллі.

І третє це підвищення мого рангу. За весь час походу, нам зустрілося лише декілька монгрів, але  чим далі загін просувався на північ, тим більше їх ставало.

Як я зрозумів із пояснень Ведмедя, шарги атакували не тільки людей, а й монгрів. Свинорилі в такий спосіб прокачували свій ранг, сподіваючись одного разу переродитися у сворга.

На щастя для аймаларців, убивство шаргами монгрів заповнювало шкалу їхнього прогресу дуже повільно, до того ж після смерті від шаргських клинків монгри відроджувалися значно довше. Якби не ці особливості в розвитку шаргів, то під стіни людських фортець приходили не банди недорозвинених і убого екіпірованих шаргів, а легіони своргів, добре захищених і розуміючих, що таке елементарна дисципліна та військове мистецтво.

До всього іншого, шматки м’яса, які шарги кидали в болото народження, також належали вбитим монграм. Можливо, саме тому, заповнити шкалу прогресу можна було, вбиваючи свинорилих. Щоправда, для цього, ранг шукача не мав перевищувати ранг свинорилого більше, ніж на два значення.

За сьогоднішній день нам зустрілося не менше тридцяти монгрів, ранг яких давав мені змогу хутко розправлятися з ними й при цьому активно заповнювати шкалу прогресу. Більшість із них зовні, практично нічим не відрізнялися від своїх лісових побратимів.

Зайці-переростки з гострими кігтями на передніх і задніх лапах, що здатні прошивати металеву броню. Невелика зграя вовків, цілком собі звичайного розміру, але з довгим роздвоєним хвостом, на кінці якого були гострі шипи. От тільки не це було головною зброєю сірих, а їхній колективний псевдорозум. Зграя атакувала синхронно, діючи як єдиний організм і мені, навіть довелося використати кулю базилікса.

Найпростішими противниками були їжаки, які згорталися в півтораметровий клубок і з величезною швидкістю мчали на мене. За порадою Алії я грав із ними в «доганялки».

Їжаки набирали швидкість повільно, і я, спочатку, з легкістю від них відривався, а коли вони мене майже наздоганяли, зупинявся біля дерева із міцним стовбуром і в останній момент відскакував у бік.

Їжак, врізаючись у дерево, випускав свої гострі метрові шипи й намертво застрягав у стовбурі. Аби звільнитися, йому необхідно було розвернутися і показати свій не захищений живіт. У цей самий момент я атакував голчастого. Завершивши бій, у супроводі няньок, котрими знову були Алія та Ведмідь, поспіхом наздоганяв основний загін.