Читати книгу - "Снігові іскри, Кіра Леві"

Розділ 41.

Дорога до будинку батьків Олесі була недовгою, але Максим усе одно встиг обміркувати безліч варіантів розвитку подій.

Ні, він не боявся знайомства — він давно прийняв рішення, і ніщо не могло його похитнути. Але все ж усередині сиділо відчуття, ніби йому належить пройти важливе випробування.

— Ти вже напружився? — Олеся лукаво глянула на нього, ледь помітивши, як він сильно стискає кермо.

— Ні, — спокійно відповів Максим, не зводячи очей із дороги.

Вона розсміялася.

— Ти зустрічався зі мною, знайомий із моїми друзями, тримав у руках мої пензлики, жив у моїй садибі... Але попереду головне випробування — моя мама.

Максим перевів на неї погляд.

— Вона тренерка з боксу!

— Значить, якщо не сподобаюся, вона просто відправить мене в нокаут?

— Ну, скажімо так... якщо не сподобаєшся — струс тобі забезпечено.

Максим тільки хмикнув, але помітив, як пальці Олесі нервово смикають поділ пальта. Знайомство з батьками було важливим заходом.

***

Батьківський будинок Олесі виявився просторим, світлим, із широкою терасою і доглянутим подвір'ям. Максим одразу відзначив старий дуб біля хвіртки, акуратну клумбу, ковану лавку біля ґанку.

Варто було їм піднятися сходами, як двері відчинилися, і на порозі з'явилася рудоволоса жінка в теплому кардигані.

— Горобчику!

Олеся не встигла відповісти — її тут же взяли в міцні обійми.

— Мам! — спробувала вона обуритися, але в голосі вже чувся сміх.

Жінка відсторонилася, зміряла її поглядом, а потім перевела примружені блакитні очі на Максима.

— Ага, ось він герой.

Максим витримав оцінювальний погляд жінки, напрочуд схожої з Олесею, навіть не здригнувшись.

— Добрий вечір, — спокійно привітав він.

— Добрий, — жінка склала руки на грудях.

Максим мовчки чекав продовження.

І раптом мама Олесі широко посміхнулася.

— Ну що ж, заходьте.

Олеся видихнула, а Максим зрозумів: він пройшов перший тест.

За столом було несподівано затишно. Батько Олесі, інтелігентний чоловік із тонкими рисами обличчя, майже весь вечір розповідав історії про свою роботу, наводив цікаві факти, цитував класиків.

Максим слухав, ставив запитання, показуючи, що не просто чемно киває, а справді розуміє, про що йдеться.

Але найцікавішим було спостерігати за Тетяною Львівною.

Вона не приховувала своєї уваги. То пильно дивилася, то уважно слухала, то просто посміхалася, дивлячись на доньку, яка вже притискалася до Максима, ніби вони були одружені років десять.

Після вечері вона відклала виделку і нарешті видала:

— Ну що, Сапсане. Сподобалася наша сім'я?

Максим зустрів її погляд.

— У вас чудова сім'я.

— Правильно. І ми не дозволимо нікому ображати нашого Горобчика.

Олеся закотила очі, але Максим тільки кивнув.

— Я знаю.

Тетяна Львівна трохи примружилася.

— Так от, якщо образиш її, я тобі ребра перерахую.

Максим не моргнув. Витримав боротьбу поглядів із честю.

— Ніхто й ніколи не посміє образити мою Олесю.

Жінка посміхнулася, задоволено кивнувши.

— Гаразд, наречений. Поки що ти мені подобаєшся.

Олеся розсміялася.

— Мамо, дякую за благословення!

Максим відчув, що останнє випробування пройдено.

***

Розпис вони вирішили не відкладати. Розписалися через три дні після повернення Олесі в місто.

Без пафосу, без довгих урочистих церемоній — просто поставили підписи в книзі реєстрацій і стали чоловіком і дружиною.

У призначений день Тіна і Павло приїхали до РАГСу, щоб бути свідками. Аліса телефоном побажала щастя. Приїхати з Лондона вона не встигала. Батьків та близьких родичів Олесі й Максима просто поставили перед фактом та пообіцяли відсвяткувати у родинному колі у слушний час. 

Під час зустрічі біля РАГСу Павло стримано кивнув Максиму.

— Бережи її.

— Навіть не обговорюється, — відповів той.

Розпис зайняв п'ять хвилин. Вони довше потім цілувалися, коли офіційно стали чоловіком і дружиною, отримавши на руки свідоцтво про шлюб.

Коли вони вийшли з на вулицю, Максим глянув на Олесю по-новому. Тепер поруч із ним ішла його дружина. І від цього хотілося посміхатися.

— Ти тепер моя офіційно, Горобчику, — усміхнувся він, притягуючи її ближче.

Олеся розсміялася.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍