Читати книгу - "Ілюзія Бога"

усі, не вловивши зв’язку між пародійною назвою оповідання «Тітонька й ледар» із віршем з Книги Приповістей 6:669.) У доробку Вудгауза багато й інших біблійних фраз, які не потрапили до мого списку й не стали широковживаними фразеологізмами або приказками. Вчитайтеся лише в розповідь Берті Вустера, одного з Вудгаузових персонажів, про те, як він прокинувався з важким похміллям: «Мені снилося, нібито якийсь падлюка заганяє кілок мені в скроню — і не такий звичайний, як у Яїл, дружини Хеверона, а розпечений до червоного». Сам Берті надзвичайно пишався своїм єдиним шкільним досягненням — нагородою за відмінне знання Святого Письма.

Як ви розумієте, знання Біблії важливе для розуміння як гумористичної, так і серйозної літератури. У своєму часто цитованому й переконливому дослідженні Назіб Шагін навів понад 1300 посилань на Біблію в творах Шекспіра152. Багато прикладів також можна знайти в «Звіті про біблійну грамотність», опублікованому в м. Ферфакс, штат Вірджинія (треба зізнатися, виданому на кошти горезвісного Фонду Темплтона), в якому констатується одностайна думка вчителів англійської літератури, що біблійна грамотність важлива для повноцінного опанування їхнього предмета153. Поза сумнівом, те саме стосується французької, німецької, російської, італійської, іспанської та інших великих літератур Європи. Очевидно, в арабському та індійському світах так само важливо знати Коран і Бгаґавад-Ґіту, щоб на повний смак відчути місцеву літературну спадщину. І на завершення списку, ви не оціните Ваґнера (чия музика, за одним влучним висловом, краща, ніж звучить), нічого не знаючи про скандинавських богів.

Давайте на цьому й зупинемося. Гадаю, я навів достатньо аргументів, щоб переконати принаймні моїх старших читачів, що атеїстичний світогляд не вимагає вилучення Біблії та інших священних книг з освіти. Так само можна зберігати сентиментальну прив’язаність до культурних та літературних традицій, скажімо, юдаїзму, англіканства чи ісламу, ба навіть брати участь у релігійних ритуалах на кшталт одружень чи похоронів, не ловлячись на гачок вірувань у надприродні сили, які історично супроводжували ці традиції. Можна відмовитися від віри Бога, не розриваючи при цьому зв’язку зі своєю безцінною культурною спадщиною.

60

Слова, які нібито сказав англіканський єпископ Г’ю Латімер іншому англіканському церковнику Ніколасу Рідлі перед тим, як їх обох було спалено 1555 року під час католицької реакції. — Прим. перекл.

61

Автор запозичує в Джонатана Свіфта пародійне порівняння боротьби між протестантами і католиками із боротьбою між прибічниками розбивання вареного яйця з тупого та гострого кінців. Див.: Свіфт Джонатан. Мандри до різних далеких країн світу Лемюеля Гуллівера, спершу лікаря, а потім капітана кількох кораблів / Пер. з англ. Юрій Лісняк. — К.: «Дніпро», 1983. — Частина перша, Розділ ІV. — Прим. перекл.

62

Вільям Браун — персонаж серії дитячих оповідань англійської письменниці Річмол Кромптон. Гекльберрі Фінн — герой дитячих історій Марка Твена. «Ластівки й амазонки» — серія книг для дітей англійського письменника Артура Ренсома. — Прим. перекл.

63

Я надіслав пропозиції архієпископу Кентерберійському, кардиналу архієпископу Вестмінстерському та верховному рабину Британії, але вони її відхили, вочевидь, маючи на це вагомі причини. Єпископ Оксфордський, котрий прийняв запрошення, поводився під час інтерв’ю приязно і без жодної тіні екстремізму, як, мабуть, поводилися б і панове, котрі відхилили пропозицію.

64

Спершу я подумав, що історія, викладена за нижченаведеним посиланням, — черговий розіграш від сатиричної газети «The Onion», але, як виявилося, усе це сталося насправді: www.talk2action.org/story/2006/5/29/195855/959. Мова йде про комп’ютерну гру під назвою «Left Behind: Eternal Forces» («Покинутий: Вічні сили»). Пол Захарі Маєрс коротко описав її сюжет на своєму блискучому блозі «Pharyngula»: «Уявіть, що ви — рядовий воєнізованого угруповання, мета якого — встановити в Америці християнську теократію, в якій усі аспекти життя будуть підпорядковані Христу… Вас відправили на завдання — одночасно релігійне і військове: навернути або перебити всіх католиків, юдеїв, мусульман, буддистів, геїв та всіх, хто відстоює відокремлення церкви від держави…» Див.: https://freethoughtblogs.com/pharyngula/2006/05/30/gta-meet-lbef/. Огляд гри можна почитати тут: http://select.nytimes.com/gst/abstract.html?res=F1071FFD3C550C718CDDAA0894DE404482.

65

Так і напрошується порівняння з безмежною християнською добротою Енн Култер: «Не повірю, що хтось із моїх одновірців не сміятиметься досхочу від думки про те, як Докінз горітиме в пеклі».

66

Жіноче обрізання в наш час регулярно практикується в Британії. Один чиновник освітньої системи розповів мені, що 2006 року лондонських дівчат відправляли до «дядечка» у Бредфорд на обрізання. Органи влади закривають на це очі, побоюючись, що «громада» звинуватить їх у расизмі.

67

Пророчими були слова Генрі Луїса Менкена: «Глибоко в серці кожного євангеліста заліг уламок нереалізованого автодилера».

68

Щоб ви відчули масштаб цієї помилки: це приблизно те саме, що стверджувати, нібито відстань між Нью-Йорком і Сан-Франциско менш ніж 700 метрів.

69

У Книзі Приповістей 6:6 ідеться про мураху й ледаря. Англійські слова «aunt» (тітка) і «ant» (мураха) звучать схоже, але алгоритми інтернет-пошуковиків не дозволяють їм знаходити результати за схожістю звучання. — Прим. перекл.

10. Неодмінна прогалина?

Чи можна відчути сильніше хвилювання, ніж роздивляючись далечезну галактику крізь окуляр 100-дюймового телескопа, тримаючи в руці скам’янілість, якій 100 мільйонів років, або кам’яне знаряддя, якому 500 тисяч років, стоячи над неосяжною часо-просторовою прірвою Великого каньйону або слухаючи лекцію науковця, котрий безстрашно зазирнув в очі всесвіту в момент його виникнення? Ось це і є справжнє, священне знання.

Майкл Шермер

«Ця книга заповнює дуже потрібну прогалину». Ви іронічно усміхаєтеся, бо розумієте обидва протилежні сенси, закладені в цій фразі. Я спершу навіть подумав, що це був свідомий, кимось вигаданий жарт, але, на свій подив, виявив, що видавництва, нічого не запідозривши, використовують її в анотаціях до своїх книг. Ось, наприклад, книга, яка «заповнює дуже потрібну прогалину в літературі про поструктуралістський рух»: http://www.kcl.ac.uk/kis/schools/hums/french/pgr/tqr.html. Можна тільки посмакувати той факт, що ця явно безплідна книжка присвячена Мішелю Фуко, Ролану Барту, Юлії Крістевій та іншим іконам високоінтелектуальної франкомовної культури.

Чи заповнює релігія якусь дуже потрібну прогалину? Часто кажуть, що в нашому мозку є вільна ніша, за формою розрахована під Бога, яку потрібно обов’язково заповнити. Тобто що ми психологічно потребуємо Бога — уявного друга, батька, старшого брата, сповідника, повірника — і ця потреба має бути задоволена, незалежно від того, існує Бог чи ні. А чи не може бути так, що Бог захаращує нішу, яку було б значно краще зайняти чимось іншим? Наукою, наприклад? Мистецтвом? Людською дружбою? Гуманізмом? Любов’ю до життя в цьому світі, а не очікуванням на інше в світі потойбічному? Любов’ю до природи або, як назвав її видатний ентомолог Едвард Осборн Вілсон, біофілією?

У різний час вважалося, що релігія виконує чотири головні функції для людини: пояснення, наставляння, утішання й надихання. Так історично склалося, що релігія намагалася пояснити нам наше існування та природу всесвіту, в якому ми живемо. Цю роль на сьогодні вона повністю втратила на користь науки, про що ми говорили в четвертому розділі. Під наставлянням розуміється встановлення моральних правил і зразків належної поведінки — цій темі були присвячені шостий і сьомий розділи. Досі ми оминали увагою тільки утішання й надихання, тож в останньому розділі коротко звернемося до них. Перш ніж узятися за втішання, хочу розглянути характерний для дітей феномен «уявного друга», котрий, на мою думку, споріднений із релігійними віруваннями.

Боня

Гадаю, Крістофер Робін