Читати книгу - "Дівчина, що гралася з вогнем"

упевнено стверджує, що у Даґа Свенссона при собі був ноутбук у сумці. Він сам бачив його і навіть щось сказав із цього приводу. А об одинадцятій годині вечора, коли його застрелили, ноутбука в квартирі не виявилось.

— Саме так.

— Які ми з цього маємо зробити висновки?

— Він міг побувати десь іще і з якоїсь причини залишити там комп’ютер.

— Наскільки це ймовірно?

— Дуже малоймовірно. Але він міг залишити його в сервісі, щоб полагодити. Крім того, існує і така можливість, що в нього було ще якесь місце для роботи, про яке ми не знаємо. Наприклад, раніше він орендував письмовий стіл у бюро незалежних журналістів у районі площі Санкт-Еріксплан.

— Так.

— Ну і потім існує, звичайно, можливість, що ноутбук забрав із собою вбивця.

— За словами Арманського, Саландер чудово володіє комп’ютером.

— Справді, це так, — кивнула Соня Мудіґ.

— Гм… Згідно з теорією Блумквіста, Даґ Свенссон і Міа Берґман були вбиті через розслідування, над яким працював Свенссон. І значить, матеріали мали бути в комп’ютері.

— Ми трохи відстаємо за часом. Маючи трьох убитих, доводиться простежувати дуже багато ниточок, тому ми не встигаємо все зробити. Адже ми фактично ще не провели справжнього обшуку на робочому місці Даґа Свенссона в «Міленіумі».

— Сьогодні вранці я розмовляв з Ерікою Берґер. Вона була здивована, що ми й досі не побували у них і не оглянули папери, що залишилися після нього.

— Ми дуже захопилися тим, щоб скоріше зловити Саландер, але як і раніше нічого гаразд не прояснили відносно мотиву злочину. Ти б не міг…

— Я домовився з Берґер, що з ранку буду в «Міленіумі».

— Дякую!

У четвер, коли Мікаель сидів за своїм письмовим столом і розмовляв з Малін Ерікссон, він раптом почув, що в редакції задзвонив телефон. Побачивши крізь дверний отвір, що там є Хенрі Кортес, він був перестав звертати увагу на дзвінки, проте десь у підсвідомості в нього відклалося, що телефон дзвонить на столі Даґа Свенссона. Обірвавши розмову на півслові, він так і зірвався на ноги.

— Стій! Не чіпай телефон! — закричав він.

Хенрі Кортес уже поклав руку на слухавку. Мікаель щосили рвонувся до нього. «От чорт, яка там була назва?» — гарячково намагався пригадати він.

— Дослідження ринку «Індиго». Говорить Мікаель. Чим можу зарадити?

— Е-е… Доброго здоров’ячка! Мене звуть Гуннар Бйорк. Я отримав листа, де говориться, що я виграв мобільний телефон.

— Вітаю! — відповів Мікаель Блумквіст. — Телефон марки «Соні Ерікссон», остання модель.

— І це мені нічого не коштуватиме?

— Нічого. Але для того, щоб отримати подарунок, ви повинні відповісти на кілька запитань. Ми проводимо дослідження ринку і глибинний аналіз різних підприємств. Участь в опитуванні забере десь одну годину. Якщо ви дасте згоду, то вийдете на наступний рівень і дістанете змогу виграти сто тисяч крон.

— Розумію. А можна зробити це по телефону?

— На жаль, ні. У процесі дослідження буде показано різну символіку підприємств, яку треба буде впізнати. Ми запитаємо також, який тип рекламних зображень здається вам привабливим, і покажемо декілька варіантів. Вам доведеться зустрітися з одним з наших співробітників.

— A-а… А як мене вибрали?

— Подібні дослідження ми проводимо кілька разів на рік. У даному разі нас цікавлять солідні люди вашої вікової групи. Ідентифікаційні номери вибиралися навмання.

Врешті-решт Гуннар Бйорк погодився прийняти у себе співробітника дослідницького бюро «Індиго». Він повідомив, що сидить на лікарняному і перебуває в літньому будиночку в Смодаларьо, і продиктував, як туди добратися. Вони домовилися зустрітися вранці в п’ятницю.

— Є-єс! — радісно вигукнув Мікаель, поклавши слухавку, і переможно труснув стиснутим кулаком.

Малін Ерікссон і Хенрі Кортес спантеличено перезирнулися.

Літак, яким летів Паоло Роберто, приземлився в аеропорту Арланда в четвер о дванадцятій годині дня. Більшу частину шляху з Нью-Йорка він проспав, так що цього разу, як виняток, не відчув зміни часових поясів.

У США він пробув місяць, обговорюючи проблеми боксу, відвідуючи показові матчі та обмірковуючи проект шоу, яке збирався продати до «Стрікс телевіжн». З професійного боксу він пішов під впливом ненав’язливих умовлянь сім’ї, а також тому, що починав даватися взнаки вік, але думав про це з прикрістю. Із цим уже нічого не можна було вдіяти, залишалося тільки підтримувати себе в спортивній формі, займаючись інтенсивними тренуваннями бодай раз на тиждень. Його ім’я як і раніше мало великий авторитет у світі боксу, і він збирався, поки ноги носять, виконувати роботу, так чи інакше пов’язану із спортом.

Він зняв з транспортера свою сумку. На митному контролі його зупинили і ледь не відправили на огляд, але один з митників упізнав його.

— Здоров був, Паоло! У тебе, я гадаю, немає з собою нічого, крім боксерських рукавичок.

Паоло Роберто запевнив, що не везе ніякої контрабанди, і його пропустили до Швеції.

Він вийшов у залу для прибуваючих пасажирів і попрямував до спуску, що вів до арландського експреса, але раптом зупинився і приголомшено застиг, побачивши перед собою обличчя Лісбет Саландер, яке красувалося на перших сторінках вечірніх газет. Спершу він нічого не второпав і подумав, що все-таки це дається взнаки різниця часових поясів. Потім прочитав текст:

ПОГОНЯ ЗА ЛІСБЕТ САЛАНДЕР

Він перевів погляд на інший заголовок:

ДОСІ ЩЕ НЕБАЧЕНУ ПСИХОПАТКУ

ОГОЛОШЕНО В РОЗШУК ЗА ПОТРІЙНЕ ВБИВСТВО

Геть спантеличений, він попрямував до «Прес-бюро», купив вечірні й ранкові газети і пішов з ними у кафетерій, де почав читати, дивуючись усе більше й більше.

У свою квартиру на Белльмансґатан Мікаель Блумквіст повернувся в четвер об одинадцятій вечора, почуваючись втомленим і пригніченим. Він збирався раніше закінчити роботу і хоч трохи відіспатися за всі ці дні, але не стримався і ввімкнув ноутбук, щоб перевірити електронну пошту.

Нічого дуже цікавого там не виявилось, але про всяк випадок він відкрив папку «Лісбет Саландер» і відчув, що його пульс задріботів: там виявився новий документ під назвою «Мб2». Він двічі клацнув мишкою і прочитав:

Прокурор Е. постачає ЗМІ інформацію. Запитай у нього, чому він мовчить про давнє поліцейське розслідування.

Ошелешений, Мікаель намагався збагнути суть загадкового послання. Що вона хоче сказати? Яке давнє поліцейське розслідування? Він ніяк не міг зрозуміти, про що йдеться. Що за мука з нею! Ну навіщо вона кожне послання формулює у вигляді ребуса? Трохи згодом він створив новий документ, назвавши його «Криптограма».

Привіт, Салі! Я страшенно втомився, працював без перепочинку з того часу, як сталося вбивство. Мені зовсім не хочеться розгадувати ребуси. Можливо, тебе це не цікавить або ти не сприймаєш