Читати книгу - "Заборонені чари"

ми з Марікою розповідали про неї панові Стоїчкову… коротше кажучи, Послідовники могли ще тішитись якимось сподіваннями приставити до мене нового шпигуна. А так…

— Це вже не має значення, — урвала її Маріка. — Що сталося, те сталося. І тепер ми мусимо якось виплутуватися.

Стен зробив був рух, щоб підвестися, але зупинився. Аліса зрозуміла його натяк і хутенько відвернулася від ліжка. Маріка ж відвертатися не стала, оскільки брат спав у білизні. Стен відкинув убік ковдру, сів поруч з сестрою і поспіхом почав одягатися. Годинник на шафці біля ліжка показував двадцять на сьому — певна річ, вечора.

— Часу до півночі вистачає, — сказав Стен, натягуючи штани. — Проте зволікати не варто.

— Атож, — погодилася Маріка. — Йдемо звідси негайно. Мого батька, мабуть, оселимо в тітки Зарени, вона відрекомендує його, як далекого родича, і подбає про нього, поки нас з Алісою не буде…

— Як це не буде? — здивувався Стен. — Ти ж сама сказала, що ми йдемо з Норвіка.

— Так, ідемо. Вірніше, розходимося. Ми з Алісою лишаємось тут, у світі МакКоїв. Здається, це вже вирішено… в принципі. А зібрати Раду, щоб провести формальне голосування, ми явно не встигнемо. Зараз викличемо пана Стоїчкова — і нехай він швиденько вирішує, чи надішле з нами Міятовича, чи супроводжуватиме нас сам. Особисто я згодна на обидва варіанти.

— Ти сама не уявляєш, які дурниці верзеш, — сказав Стен. — Це вже неможливо.

— І справді, — підтвердила Аліса, продовжуючи стояти обличчям до зашторених вікон. — Хіба не зрозуміло, що ми запізнилися? Якщо Послідовники готують уночі напад, то вже зараз тримають Норвік під пильним наглядом. Ми не зможемо непомітно прослизнути повз них.

— Зможемо! Я добре вмію відводити очі.

— Простим людям, так, — зауважив Стен. — А Послідовники — не прості люди. Якби ми бодай знали про їхні можливості… але ми не знаємо. Відомо лише те, що Кейтові вдалося вистежити тебе, не викликавши жодних підозр. А отже, Послідовники здатні багато на що.

— Все одно варто ризикнути.

— Це буде нерозсудливий ризик. І невиправданий.

— Ні, виправданий! — наполягала Маріка. — Ми не маємо іншого вибору. Якщо Послідовники захоплять Норвік, але не знайдуть нас, то влаштують тут засідку. А якщо їм доведеться піти звідси, вони неодмінно зруйнують обидва портали. Так чи інак, ми назавжди втратимо зв’язок з цим світом.

— Помиляєшся, — заперечила Аліса. Оскільки Стен уже вдягнувся, вона змогла повернутися до них. — Ти забула про Кейта. Він знає шлях між нашими світами і має доступ принаймні до одного з порталів Послідовників. А може, й до кількох.

— Саме так, — підхопив Стен. — Один такий портал точно не перебуває під наглядом, адже Кейт і Джейн змогли потай від інших Послідовників потрапити до Мишковара. Через цей портал ми й повернемося до світу МакКоїв.

— А якщо Кейт відмовиться нам допомагати? — не вгавала сестра. — Це правда, він зрадив своїх. Він не повідомив їм, що зумів вистежити мене. Проте вберегти наш світ від вторгнення Послідовників — це одне; а зовсім інше — цілком стати на наш бік, на бік ворога, виступити проти одноплемінників, проти власних батьків.

— Ну, щодо батьків ти перебільшуєш, — сказала Аліса. — Не знаю, яку позицію займає Кейтів батько, а от пані Волш на нашому боці. Вона ж щойно попередила нас про небезпеку.

— Отож-то й воно, що лише щойно. Чому не раніше — ти про це подумала? А я подумала! — Маріка схопилася на ноги й нервово заходила по кімнаті. — Ти дуже помиляєшся, коли вважаєш пані Волш нашим союзником. Вона просто не хоче, щоб я загинула або потрапила в полон — бо, на її думку, я надала притулок Кейтові та Джейн. Очевидно, вона міркувала так: якщо я постраждаю з вини Послідовників, то її діти потраплять у дуже скрутну ситуацію. Ось чому вона попередила нас про небезпеку! А попередила лише зараз — скажемо прямо, надто пізно, — саме тому, що не хотіла давати нам забагато часу на роздуми і приготування; не хотіла залишати нам інших шляхів для відступу, крім повернення до нашого світу. І я впевнена, що Кейт тільки зрадіє цьому. В своєму листі він переконував мене негайно знищити портал Конора, просив забути про цей світ. Він не допустив проникнення Послідовників до нашого світу; але він і не допоможе нам боротися проти них у світі МакКоїв.

— Навіть у тому разі, якщо стане твоїм чоловіком? — запитала Аліса.

— Навіть у цьому разі, — підтвердила Маріка, зупинившись. — Я не зможу кохати людину, яка зрадить свій рід. Думаю, Кейт не дурний і розуміє це.

— Тоді виходить, що він не має жодних шансів одружитися з тобою, — сказав Стен.

Вона відвернулася і глухо мовила:

— Ні, має. Коли Кейт опиниться в такому становищі, що його допомога дозволить уникнути значних жертв як з одного, так і з іншого боку, то це вже не буде зрадою. Якщо Кейт побачить, що з ним чи без нього ми однаково переможемо Послідовників, позбавимо їх влади, то… Але для цього треба зберегти нашу присутність у світі МакКоїв.

„То он чому ти так рвешся до бою, сестричко,“ — співчутливо подумав Стен. — „Ради цього ти ладна поставити під загрозу своє та Алісине життя… Вибач, рідна, та я не маю іншого вибору.“

І він щосили вдарив її сонними чарами.

Маріка зреаґувала дуже швидко — але не досить швидко. Вона не встигла вчасно сконцентруватися на захисті, бо сама готувалася до нападу і, зосереджена на цьому, втратила кілька дорогоцінних миттєвостей. А проте, вона майже змогла нейтралізувати братові чари, і лише пропущений перший удар не дозволив їй перейти в наступ.

Маріка боролася зі сном майже півхвилини, а Стен весь цей час не послаблював тиску і