Читати книгу - "Павло Скоропадський — останній гетьман України"

та генерали Осецький і Тютюнник. Більшість цих масонів евакуювалася з Києва разом з Петлюрою ще 1 лютого 1918 року, частина залишалась у «київському підпіллі».

У квітні 1919 року у Кам’янці-Подільському було офіційно проголошено нову «Велику ложу України», Великим майстром якої став Симон Петлюра. Вона мала 7 місцевих лож, 83 гуртки і 700–800 «братів» (дані збільшені, скоріше «петлюрівських» масонів було 400–500). «Велика ложа України» прагнула до міжнародного визнання і включення до Міжнародного Бюро масонських зв’язків.

Лев Троцький через два роки напише: «З 25 грудня 1918 року Петлюра веде постійну переписку з представниками Генеральної ложі масонів у Франції безпосередньо через тов. Міністра закордонних справ Галіпе (скоріше Галіпа. — В. С.). В розпорядженні Особливого відділу є листи Петлюри до Бенару, Пелисьє і до Галіпа, рівно як і відповіді Пелисьє Петлюрі. Нема чого казати, що ця переписка «дорогих братів» (так називають один одного масони) стосується переважно патронів і снарядів для боротьби проти більшовиків».

Можливо, проголошення цієї національної ложі і обрання Петлюри Великим майстром відбулося без дотримання всіх необхідних традицій і запропонованих правил, без участі масонів із уже визнаних світовою масонерією Великих лож, і насамперед без прямої згоди Франції та Англії, масонські ложі яких були визнані «материнськими». Можливо, саме це утруднювало світове визнання і пошуки підтримки всесвітнього масонства. Петлюра і його «брати», виступаючи за незалежність України, просили допомоги світового масонства у вирішенні долі України, просили визнати «Велику ложу України» «вищою масонською владою і незалежною силою на території Української республіки».

Справа в тому, що, за масонськими законами, не можна визнавати нову «Велику ложу» у тій країні, де вже існує національна «Велика ложа». В Росії та в Україні вже існували «Великі ложі». Очевидно, стара «Велика ложа України» (коли така існувала) або «Велика ложа народів Росії» була вороже налаштована проти «української незалежності» та проти Петлюри. Так, ложа Сергія Моркотуна теж претендувала на «вищу масонську владу» в Україні (можливо, саме вона і звалася «Великою ложею»), тому Воркотун з лютого 1919-го, коли почалася підготовка до відкриття «петлюрівської» «Великої ложі», став активним критиком Петлюри в колах всесвітньої масонерії.

Моркотуну вдалося настроїти багатьох лідерів «всесвітніх» масонів проти визнання «петлюрівської» ложі «Великою ложею України». Цей момент утруднив хід переговорів між Петлюрою і масонськими колами Антанти. 1919 року «Велику ложу» Петлюри визнала тільки одна національна ложа — «Великий Схід Валахії (Румунії)».

Сергій Моркотун почав конфліктувати з Петлюрою, хоча 1917 року вони разом перебували в ложі «Молода Україна», а Воркотун доклав зусиль до визволення Петлюри у листопаді 1918-го та до «спасіння» Скоропадського у грудні 1918-го. Прихильник створення Російської федерації, автономії України, демократичного правління, Моркотун з підозрою ставився до діяльності Центральної Ради, особливо із січня 1918 року, коли соціальні експерименти і державність «за всяку ціну» відіпхнули від «українських патріотів і революціонерів» масонів-«русофілів» з помірного кадетського крила.

Моркотун звинуватив Петлюру у тім, що той активно не виступив проти Брестського миру, хоча і обіцяв французьким «братам» перешкоджати цьому всіма силами… За словами Моркотуна, французам Петлюра заявляв, що «виступає за автономію українських земель», а сам очолив боротьбу за повну самостійність України. У відкритому листі до Петлюри Моркотун приписував Петлюрі «те, чого не було», і те, що могло викликати негативну реакцію у французів, — симпатії Петлюри до Німеччини.

Моркотун писав, що, коли 11 листопада 1918 року він особисто домігся звільнення з в’язниці Петлюри, останній обіцяв, що буде виступати проти «германофільських тенденцій» Винниченка, Андрієвського, Швеця і не підтримає повстання проти гетьмана, яке готується, але сам не тільки підтримав зазначених осіб, але й увійшов разом з ними до Директорії, очоливши повстання проти гетьмана. Це був явний наклеп… Винниченко ніколи не виявляв «германофільства», а Швець до листопада 1918-го був настільки дрібною політичною фігурою, що його думка нічого не вирішувала і мало кого хвилювала. До того ж Швець посидів при німцях у в’язниці… Моркотун навіть обвинуватив Петлюру в зайвій симпатії до нього німецьких офіцерів у листопаді 1918 року, які буцімто думали визволяти Петлюру з в’язниці… Прагнучи зобразити повстання Директорії «німецькою інтригою», Моркотун вказував на те, що саме німці дали зброю антигетьманським повстанцям.

Після того як Петлюру було обрано Великим магістром «Великої ложі України» (національне об’єднання лож, що відмежувалося від російських лож), Моркотун став стверджувати, що Петлюра — самозванець, а саме він, Моркотун, єдиний керівник масонства в Україні. Навесні 1919 року Моркотун виїхав з України, через Одесу, до Західної Європи. Незважаючи на конфлікт з Петлюрою, за словами Жана Пелисьє, Сергій Моркотун дотримувався масонського кодексу честі й «прагнув згладжувати гострі кути й мирити суперників». Приклад тому його прагнення примирити у 1918 році Скоропадського і Петлюру.

Але з весни 1919-го Моркотун почав усіляко шкодити Петлюрі. На засіданнях французької ложі «Братерство націй» Великого Сходу Франції (своєрідний міжнародний парламент, у якому брали участь багато керівників європейських країн) Моркотун заявляв про недотримання Петлюрою масонських принципів. У червні 1919-го Моркотун на масонській «роботі» у ложі «Братерство націй» прочитав реферат «Українська справа», в якому різко розкритикував сепаратизм Петлюри. Він пропонував створення на території колишньої Російської імперії Конфедерації національних держав Росії, що могла стримати можливу у майбутньому німецьку загрозу. Масони передбачали майбутнє, прагнучи підготувати сили антифашистської коаліції.

У жовтні 1919-го Моркотуна обурив крок Петлюри, що почав воєнні дії проти армії Денікіна. У відкритому листі до Петлюри Моркотун кинув Петлюрі різкий виклик, заявивши: «Ви вже нам не брат. Наші шляхи розійшлися. Вийди з ложі, кат України і ворог Вітчизни… Ми будемо обвинувачувати Вас усюди і щодня. Ми будемо це робити від імені нашої Батьківщини, Великої України, що протягом сторіч була вартовим і оборонним валом нашої Матері, Великої Русі».

Моркотун так само розіслав у впливові масонські організації свою заяву, у якій Петлюра звинувачувався в тім, що таємно проводить в Україні вплив Німеччини і Ватикану. Це фальшиве звинувачення деякими масонами сприймалось як правда, і шлях «петлюрівської» ложі до визнання був загальмований. У листопаді 1919-го Моркотун очолив Український національний комітет (УНК), що склавсь у Парижі з опонентів Петлюри. Цей комітет об’єднав політиків з Галичини (коло Петрушевича), з територій Центральної України, представників української діаспори зі США. Вони претендували на створення нового уряду України як конфедеративної частини Російської держави.

Наприкінці 1919 року