Читати книгу - "Поцілуй Першим , Ольга Манілова"

Розділ 43 КУЛАК

Марата підключаю, прямо коли ми з шарпаком таксі чекаємо. Він обіцяє відразу її телефон перевірити.

Передзвонює, коли ми всередині автівки: каже, що вже вимкнен смартфон.

Три чорти.

Таксист просить пристебнути дитину, але, отримавши мій красномовний погляд, затикається.

Через кілька хвилин я сам наказую шарпаку пристебнутися. Він мені ще сперечається. Насильно його ременем чіпляю, і нещастя сопе там ще щось у вікно.

Посередині шляху я змінюю маршрут, бо нам спочатку краще до її хати поїхати.

Ваня каже, вона не розповідала, де буде.

Але він підозрює... що Аліса в якусь далеку дорогу лагодилася.

У квартирі оглядаю все по верхах, може, натраплю на щось. У її блокноті тільки номери записані, прихоплюю про всяк випадок.

На широкому кухонному столі розкриті буклети про нерухомість. Краєм ока дивлюся. Мені щось не подобаються такі райони. Що це удумала туди переїжджати з дитиною? Я не дозволю на околиці сунутися.

Добротна хата в неї. Дівчача, але мені ось нормально.

На туалетному столику бачу конверт, що сам їй відправив після дня народження. Каблучки там немає. Перевіряю двічі, бо під нігтями вогонь шкребеться. Сподіваюся, що вона одягла, а не викинула. Що сподобався жест.

Доведеться лізти в ноутбук, який Ваня притягнув. Не люблю таке, навіть для ворогів.

Але варіантів поки нуль, а за нею псих ганяється. Я тут поки що не запалився тільки тому що забитий сильними знеболювальними. Вони гасять, геть трясця.

Наказую шарпаку великі ножиці шукати або ножі, якщо не знайде молоток. Пояснюю зашуганій мордочці, що будемо гіпс мені зараз знімати.

Риюся в останніх пошукових запитах. Намагаюся фільтрувати що дивитися, а що ні. Складно, чорт, бо очі самі читають.

Курси для прийомних батьків шукала, виявляється, такі існують. Якісь рецепти, магазини, доставки. Для переїзду багато всякого.

Заспокійливе сильне без шкоди.

Стопорюсь, але вже пізно. По стільниці кулаком б'ю. Нестерпно, що є в неї страждання.

Ще шукала, як кидати пити протизаплідні пігулки. Рот рукою витираю. Шестерінки в голові крутяться. Планувала, напевно, що ми відриватися будемо щодня, а потім стало не треба.

Останні запити — саме воно, але не зовсім усе ясно. Вона дивилася наостанок сусіднє з Васильковим селище. Маршрутів стільки прогнала, що жесть. Господи, навіщо маршрути? Взяла б у мене водія. А, так, ми ж не розмовляємо, бо я її образив. Трясця, невже на таксі грошей немає. Вона ще в мене отримає прочухана.

На гіпсі відіграюся, і виявляю, що шарпак дивиться із заздрістю. Два скажених у будинку. І одна нормальна та хороша, яку ми вберегти не в змозі.

Повідомляю Марату про сусіднє селище. Він, звісно, розсерджений, ну от і познайомився ближче з моєю кралею. Вона знала, що Васильків — небезпечна зона, а явно побігла в ближнє місто. Це не так критично, як Васильків, але навіщо ризикувати?

Замовляю гелікоптер, буде за півтори години. Встигнемо з Ванею зганяти до мене, а ще я піджену кожен бульдозер і трактор в окрузі до кордонів селища.

Марат знову передзвонює: каже, що гео-маячок Аліси просто в центрі Олександрівки пінгувався.

Накочує на мене чуття, як її шукав тоді у Василькові. Але не безвихідь. А, три чорти, лютий натиск. Знайду її швидко і психа сам завалю. Знайду її, бо без варіантів.

Відхрещуюсь від гнилої думки, що її майже добу вже немає. І що псих може щось їй зробити. У записці падло писав, що любить її: не відпустить і зачекає поки Аліса сама прийде. А якщо не прийде — то він її на той світ із собою забере.

За яйця підвішу психа, але тюхтій ховається.

Ваня знову свої роздовбані кроси нап'ялює. Поглядом вихоплюю в коридорі помаранчеву коробку, де на картоні взуття чоловіче намальоване.

— А ну нормальні надів. Що ходиш так?

— Тому що хочу! Я сам зароблю!

— Ось заробиш — та й будеш права качати. Швидко вдягнув!

Він мнеться, і на двері поглядає. Ти мені ще подивися!

— Тобі Аліса купила, а ти їй в обличчя доброту кидаєш.

— Ні! — кричить так, що червоніє. — Я казав, щоб не витрачалася. Мені байдуже, який я вигляд маю.

— Ти затримуєш усе, та її пошуки. А ну швидко вдягнув.

Біжить до коробки, і свої старезні доходяги стягує.

Ну ось, є хтось в цьому будинку, хто мене слухається.

У своїй квартирі беру вогнепальну зброю, і кілька телефонів. Ще налу нормально.

— Так, ти зі мною підеш, і буде так, доки я інше не скажу. І щоб ні на крок, ми одне одного зрозуміли?

Ваня зирить невдоволено, ще досі червоний.

— Руки покажи, чого з рукавами футболку вдягнув.

Розлючений, витягує руки по лікоть. Чисті від наркоти, але брудні, бо все погано з гігієною. І ще трохи погладшав під час проживання з Алісою.

— У душ зараз ідеш, і миєшся нормально. Інакше я сам помию, розумієш?

Біля ванної нещастя битися починає, навіть мстиво мені наступає на ногу поранену. Непогано, швидко вчиться.

Пускаю воду на повну потужність, і попереджаю його дуже показово:

— Ретельно все миєш, або тут залишишся. І яйця теж. Інакше скажу Алісі, що ти їх не миєш.

Нещастя навіть гарчить, по-моєму, та й зараз заплаче. Чудово, у нас завжди був близький контакт із шарпаком, а тепер ще краще.

Ігнату наказую замовити кожен вільний бульдозер і оточити кляту Олександрівку. Так, просто зараз, і щоб до ранку з'їжджалися всі, хто згоден. Дякувати богу, ідіот сам одразу тямить, що дзвонити краще Аліку, який два великих будівельних ринки тримає в області.

Надутий шарпак трясе мокрою гривою після банних процедур.

— Ось тобі мобіла, твій новий айфон вважай, зараз дзвонити будеш, і голос серйозніше штовхай.

— Чого? — по складах обурюється нещастя, але натягує майку діловито вниз.

— Чого, чого, того! Давай гугли там кооперативи вселякі, земельні та агрокультурні, і замовляй кожен вільний трактор.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍