Читати книгу - "Війна Калібана"

Авасарала реготнула. Цього разу це було справжнім задоволенням. Боббі нахилилась над її плечем і Крісьєн повернула екран так, щоби здоровенна морпіх могла прочитати.

- Що це означає?

Авасарала вказала рухом, аби співбесідниця нагнулась настільки, аби вухо Дрейпер опинилося біля її вуст. На такій інтимній відстані, велика жінка пахла чистим потом і пом’якшувачем з ароматом огірка з гостьового набору в кімнатах Мао.

- Нічого, - ледь чутно, самими губами прошепотіла вона, - він просто слідує моїм вказівкам, але вони собі всі тельбухи зжують, розшифровуючи.

Боббі підвелася. Вираз недовіри на її обличчі був непідробним:

- То це так на справді працює уряд?

- Ласкаво просимо в мавп’ячий будиночок.

- Я думаю, що піду і нап’юся.

- А я повернуся до роботи.

У одвірку морпіх зупинилася. Вона виглядала маленькою у широкому одвірку. Рама дверей на космічному кораблі яка робила Роберту Дрейпер маленькою. В цій яхті не було нічого щоб не виглядало огидливим зі смаком.

- Що з нею сталося?

- З ким?

- Вашою дочкою.

Авасарала закрила термінал.

- Арджун співав для неї, аж поки вона не зупинилась. Це зайняло три години. Він вмостився на шафці і пройшовся по всім пісням, які ми їм співали у дитинстві. Зрештою, Ашанті дозволила відвести себе до її кімнати і покласти в ліжко.

- Ви і його ненавиділи, еге ж? За те що він зміг їй допомогти тоді, коли ви не змогли.

- Тямиш, сержанте.

Боббі облизнула губи:

- Мені хочеться комусь зробити боляче. Боюсь, що якщо це будуть не вони, то буду я сама.

- Ми всі сумуємо на свій лад, - відповіла на це Крісьєн, - чи варто воно того, якщо скільки б людей ти не вбила, то свій підрозділ не повернеш. Не більш варте ніж кількість людей яку я рятую можуть бути Чаранпалами.

Довгий час Дрейпер обмірковувала слова. Авасарала майже чула, як мізки морпіха прокручують думки туди й назад. Сорен був ідіотом, коли недооцінював цю жінку. Але Сорен був ідіотом у багатьох інших речах. Коли вона нарешті заговорила, то голос став легким і вільним, немов вимовлені слова не були ґрунтовними:

- Спробувати не завадить.

- Це те, чим ми займаємось, - відповіла її шефиня.

Дрейпер коротко кивнула. На секунду, літня жінка подумала що буде віддано честь, натомість співрозмовниця різко рушила до безкоштовного бару у широкому, спільному просторі. Там був фонтан з бризками води, які стікали по підробним бронзовим скульптурам коней і напівоголених жінок. Якщо вже це не змусить міцно надудлитись, то тоді вже ніщо не зможе.

Крісьєн знову запустила відео.

- Це Джеймс Голден…

Знову вимкнула.

- Ну ти хоч цю їбучу бороду збрив, - сказала вона, ні до кого не звертаючись.

Розділ тридцять шостий: Пракс.

Доктор Менґ пам’ятав своє перше прозріння. Чи, можливо, вважав що те що він запам’ятав було першим. По факту відсутності особливих доказів, підходило і воно. Другий курс, сімнадцять років, він в лабораторії генетичної інженерії. Сидячи між металевих столів і мікроцентрифуг, він воював з тим, чому саме його результати виходили такими кепськими. Він перевірив розрахунки, перечитав лабораторні нотатки. Помилка була більшою, аніж можна було пояснити недбайливим виконанням, але його виконання недбайливим не було.

А потім він допетрав, що один з реаґентів був хіральним48, і тепер вже він зрозумів, що сталося. Нічого неправильного не малося на увазі, але він зрозумів що реаґент був узятий з природнього джерела замість того, аби бути отриманим de novo49.

Замість того, аби бути рівномірно лівостороннім, він виявився сумішшю хіралітів, половина з яких була неактивною. Через здогад, його посмішка розтягнулася від вуха до вуха.

Це мав бути був провал, але провал зрозумілий, що зробило його перемогою. Єдина річ що його дратувала це те що йому знадобилося так багато часу аби її помітити.

Останні чотири дні, після перегляду трансляції він погано спав. Натомість він вчитувався в коментарі і повідомлення, що надходили разом з пожертвами, на деякі відповідав, задавав питання незнайомим людям з усієї Системи. Добра воля і шляхетність збуджували, линучи до нього звідусіль. Два дні вчений не спав, підтримуваний ейфорією через почуття ефективності. Коли ж спав, то снив про пошуки Мей.

Коли відповідь з’явилася, він бажав лиш одного – аби вона оформилася раніше.

- За час що в них був, доку, її можна було перевезти будь-куди, - казав Амос, - не хочу тобі я сипати сіль на рану чи щось такеє, звісно.

- Так, вони могли, - відповів Менґ, - можна переміщувати як завгодно довго, поки є запас медикаментів для неї. Але не вона є обмежуючим фактором. Питання в тому, звідки вони узялися.

Пракс покликав усіх на зустріч, гадки не маючи, де її провести. Команда «Росі» була невеликою, але Амосові апартаменти ще меншими. Він хотів було використати камбуз, але там все ще техніки закінчували ремонт та й він бажав приватності. В кінці-кінців, перевіривши вхідні потоки пожертв, він скориставшись крихітною частинкою, винайняв окрему кімнату в станційному клубі.

Тепер вони були в приватному лаунжі. Позаду, на екрані, що скидався на вікно показували як величезні монтажні маніпулятори рухалися на долі градусів, двигуни позиціювання спалахували і гаснули у рухах, складних як мова. Ще одна річ, про яку Пракс ніколи не думав, до того як потрапив сюди: станційні маніпулятори мали використовувати двигуни позиціювання, аби від їх рухів станція, до якої вони були припасовані, не зміщувалася. Танок дрібних рухів породжує дрібнесенькі хвильки, - завжди і повсякчас.

В кімнаті, між столами і протиперевантажувальними кріслами линула м’яка, лірична музика. Голос співака був глибоким і заспокійливим.

- Звідки? – перепитав пілот, - я вважав що вони були з Ґанімеду.

- Лабораторія на Ґанімеді не була пристосована до серйозних досліджень, - відказав вчений, - вони до того ж зробили можливим факт перетворення Ґанімеду на зону бойових дій. Це непідходяща атмосфера, виконуй вони первинні дослідження тут. Це була польова лабораторія.

- Я намагаюся не срати там де їм, - відреагував механік.

- Ти живеш у космічному кораблі, - відказав Голден.

- Ну то я не серу на камбузі.

- Та ясно все.

- У будь-якому випадку, - вів далі Пракс, - ми можемо підсумувати що діяли вони з бази, яка захищена краще. І база ця має бути десь неподалік, у Йовіанській системі.

- Я знову заплутався, - не