Після зради коханого, запланована романтична поїздка на двох, перетворюється на затворницьке усамітнення. Щоб прийти до тями і заспокоїтися, Міа орендує будиночок у лісі, подалі від міста. Тут тихо, гарна природа та привітні сусіди… Але варто їй лише заснути, як із нею відбувається щось дивне і незрозуміле! Щоночі до неї приходить лякаючий незнайомець, і вона не може...

Як розпорядитися другим шансом на життя? Особливо коли твоя суть - темрява і ненависть, а за плечима жорстоке вбивство. Минуле складно відпустити, бо хто ж я без нього... Сім'я в якій я з'явилась на світ має багато таємниць. Одна з них - я сама. Загадкова темна істота в тілі звичайної дівчини. І зараз, прийнявши нарешті свою суть, я маю знайти відповіді. За яскраву...

Якщо мені ще колись насниться вродливий незнайомець, краще одразу з’їсти свій закордонний паспорт. А замість того, щоб переїхати навчатися до Англії, пересидіти десь у диких лісових хащах, або у сільському бабусиному будиночку за 30 км. від цивілізації. Хоча, кого я обдурюю? Здається, він знайде мене й там… Чи могла я передбачити, якими пригодами для мене обернеться...

Він мажор який ніколи в житті не чув слова, ні а я ж проста дівчина із величезними проблемами . Але одного дня він пропонує стати його фіктивною нареченою в обмін на вирішення моїх проблем . Але чи стане моє життя після цього кращим ? Та які випробування чекають мене по переду ....

– Навіщо ти приїхав? Між нами все скінчено! – намагалася бути спокійною я, але безжальна магія його погляду змушувала забути про нестерпний біль. – Та невже? Леді-бос сильна й незворушна. Одноосібно вирішила, що я не маю права знати про нашу спільну трагедію? – він підходив все ближче й говорив доволі грізно, але дивився з такою ніжністю, що мій традиційний гонор...

Світозар, чому ти знову приїхав майже о дванадцятій?! – гарчала мама. -Так, а який сенс приходити на ті дурні оглядини, якщо серед всіх дівчат моєї немає. - Можливо тобі хоча б хтось просто сподобається. - Мама для просто я і без твоєї допомоги знайду. Тим паче що обирати особливо ні з кого. Ми майже не покидаємо свої землі. - І ти знаєш краще мене чому. – гиркає...