- Послухай, як там тебе? Макс? Ти мене зовсім не знаєш. Розумієш? ЗОВСІМ! – кричала вона йому в обличчя, - Ми ніхто один одному, незнайомі люди. Хіба я не права? Макс понуро стояв перед нею та дивився в підлогу. Потім раптом підвів на неї погляд, сповнений болю, та тихо вимовив: - Я кохаю тебе! - Кохаєш? – нервово всміхнулася вона, - Ти придумав мене, хлопчик....

Що обрати: стабільну звичну самотність або нові почуття?...