– Час платити, Лисеня! – Не роби цього! – благала я Макса, стоячи навколішки. – Будь ласка... – Не для того я чекав ці вісім років, щоб дозволити тобі піти. Ти зрадила мене! – Але ж… – плакала я, тримаючи свого колишнього за руки, – тепер я наречена іншого. Я мала бути на весіллі, просто зараз. Макс підняв мене з землі і процідив крізь зуби: – Ти. Тепер. Моя. Так...
107
0