— Ти схожа на осінь. Така ж руда і сумна. — Надар відводить погляд і, сховавши руки в кишені, збирається йти. — Не приходь сюди. Це моє місце. І не потрапляйся більше на очі, від гріха подалі... — Я з радістю буду уникати тебе, от тільки ми навчаємося в одному університеті, на одному потоці! — Це ненадовго. Навряд чи ти затримаєшся тут. За останні три роки ми з мамою...