—Ще трохи, забігти за ріг, піднятися сходами і я залишуся одна! — билося в голові. —Стій, дурепа! — кричить мені позаду Метью. Зупинятись я не збираюся, як раптом чую звуки пострілів. Застигла. Встала як той стовп. Повернулася. Встигла побачити геледваген і перевести погляд на Метью. Лежить на землі у неприродній позі. Ноги самі зриваються до нього. До людини, від...