― Вибачте! — врешті бовкаю. ― За що? ― Не знаю. Я не пам’ятаю що було вчора. ― Он як! — повертається, повільно відпиває зі склянки. Чомусь стає жарко від того, що розумію ― його губи торкаються скла саме там, де ще хвилину назад були мої. ― Я була з друзями на вечірці. Це останнє, що пам’ятаю, ― пригнічено зізнаюсь. ― Не знаю, що трапилось... ― Що ж, Снігурко, вважай...