Читати книгу - "Троє кошенят, Народні"

Колись давно жила бабуся, що мала кішку і троє кошенят. Одне кошеня казало: «Няв!» Друге казало: «Няв!» А третє казало: «Гав-гав!»

Мама-киця дивувалася:

– Не можна казати «Гав-гав!», кажи: «Няв!», як усі.

– Няв! – сказало перше кошеня.

– Няв! – сказало друге.

– Гав-гав! – сказало третє кошеня, яке звали Чорнушка.

Бабуся дала кішці та двом першим кошенятам молока, а Чорнушці кістку.

– Тобі я дам молока, як навчишся казати «Няв!», – промовила стара.

Бідолашна Чорнушка не любила кісток і надумала піти у світ – чи не навчиться десь там казати: «Няв!»

Спершу вона зустріла корову.

– Му-у-у! – сказала корова. – Я їм травичку.

Чорнушка засумнівалася, чи припаде їй трава до смаку, тож пішла собі далі.

Потім вона зустріла маленьку дівчинку і спитала в неї, що та любить їсти.

– Шоколадні тістечка, бутерброди з джемом і апельсинове желе, – відповіло дівча.

Чорнушці здавалося, що їй таке не сподобається. Вона зажурилася й почала плакати. Саме в цей час проїздив неподалік паротяг.

– Чого ти плачеш, кицюню? – спитав він.

– Бо я голодна і хочу молочка, – відповіла Чорнушка.

– Ой, бідолашна! – сказав паротяг. – А вугілля тобі не зарадить?

– Навряд, – мовила Чорнушка. Та все ж таки покуштувала вугілля, яке їй справді зовсім не сподобалося.

– У нас на залізниці є й інші машини, я можу попросити в них бензину для тебе, – запропонував паротяг.

Однак Чорнушка не любила бензину, тому попрощалася з паротягом і пішла далі.

Згодом вона побачила маленького цуцика з його мамою.

І раптом цуцик озвався: «Няв!»

– Що ти сказав? – перепитала Чорнушка.

– Няв! – відповів собачка.

А його мама промовила:

– Не можна казати: «Няв!» Треба казати: «Гав-гав!», як усі собачата. Поки ти так не скажеш, тобі не перепаде смачної кісточки!

– Слухай, а коли я віддам тобі своє «Гав-гав!», що ти даси мені за це? – спитала Чорнушка.

– Я віддам тобі своє «Няв!» – відповів цуцик.

Так вони й помінялися. Собачатко побігло до мами і сказало: «Гав-гав!» Мама зраділа й дала йому кісточку.

А Чорнушка подалася додому. Коли вона повернулася, був час підвечірку, і бабуся налила кішці та двом кошенятам молочка.

– Няв! – сказала кішка.

– Няв! – сказало перше кошеня.

– Няв! – сказало друге.

– Няв! Няв! Няв! – сказала Чорнушка.

Тож бабуся налила їй велике блюдце молока.

– Мурр, – промуркотіла кішка.

– Муррр, – замурчало перше кошеня.

– Муррр, – підхопило друге.

– Муррр, мурр, муррр! – замуркотіла Чорнушка і вихлебтала своє молоко.

Дональд Біссет

художник Юлія Муравйова