Читати книгу - "Ледарка-сорока, Лілія Гриценко"
- Жанр: Дитячі книги 🧒📖🌈
- Автор: Лілія Гриценко
Книга "Ледарка-сорока" авторства Лілії Гриценко - це збірка чарівних казок, які викликають посмішки на обличчі та наснагу для відважних дій у читачів. У цій збірці зібрані твори, які викликають захоплення та містять моральні вчення, навчаючи читачів різним аспектам життя.
Одна з казок - про ледарку-сороку, яка постійно затіянувала і ніколи не доробляла своїх справ. Але одного дня, настав час, коли сорока вирішила змінити своє життя і стати відповідальною. Вона зрозуміла, що тільки за наполегливість та працелюбність можна досягти успіху в житті.
Ця казка не лише цікава, а й пізнавальна, демонструючи, що кожен може змінити своє життя до кращого, якщо він наполегливий та працелюбний. Крім того, книга містить і інші чарівні казки, які допоможуть дітям розвивати уяву, фантазію та емоційний інтелект.
Унікальність казок Лілії Гриценко полягає у простоті мови та живих образах, які відображають реальний світ. Ця книга - чудовий вибір для дітей та їх батьків, які бажають провести час за читанням незвичайних і цікавих історій.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Був чудовий літній ранок. Барвисті квіточки повернули голівки до сходу, де щойно прокинулося сонечко. У лісі вже розпочався робочий день. Білочка прудко перестрибувала з дерева на дерево в пошуках горішків. Їжачок, метушливо перебираючи лапками, збирав яблучка для родини. Сірий зайчик майже заповнив два кошики морквою та капустою.
Усі працювали, тільки ледарка-сорока сиділа на гілці та безтурботно грілася у променях лагідного сонечка.
– Привіт, сусідко! Як поживаєш? – поцікавився у пташки довговухий.
– Як бачиш, пречудово! А ти куди стільки моркви та капусти несеш?
– У нірку, – відповів сірий.
– Нічого собі сніданочок!
– Та я на зиму запаси готую. Тобі також не завадило б.
– Ще чого! Я шукаю поживу тільки тоді, коли їсти хочу.
– А житло вже знайшла собі?
– Навіщо?! – зверхньо пхикнула чорнопера.
– Що ж робитимеш, як зима настане? – здивувався куцохвостий.
– Імовірно, тоді й почну думати.
– Як знаєш, – знизав плечима зайчик і побіг у справах: немає коли з сорокою теревені правити.
Літо минуло, невдовзі й середина осені настала. Весь ліс метушився в підготовці до зими. Працьовита білочка горіхів назбирала, грибів насушила, ще й оселю листячком утеплила. Ледарка ж, як і завжди, насолоджувалася безтурботним життям.
Аж ось ударив перший мороз. Сидить чорнопера на гілці – змерзла, аж дзьобом цокотить. «Завітаю, – думає, – до зайця. Може, запросить пожити до весни». Та в довговухого сім’я величезна, немає куди навіть посадити пернату. Помчала вона до їжака – теж не запросив.
Полетіла сорока до білочки.
– Подруго, впусти перезимувати! – слізно просить перната. – Обіцяю, що стану працьовитою.
Дотримала слово сорока: ще навесні знайшла собі оселю та стала такою хорошою господинею, що всі лісові мешканці нею захоплювалися. Не забула пташка й рятівниці подякувати – то грибочок, то горішок принесе, ще і примовляє:
– Доброта не забувається!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ледарка-сорока, Лілія Гриценко», після закриття браузера.