Читати книжки он-лайн » Дитячі книги 🧒📖🌈 » Як Максим не хотів наводити порядок, Марина Кірносова

Читати книгу - "Як Максим не хотів наводити порядок, Марина Кірносова"

54
0
В повній версії книги "Як Максим не хотів наводити порядок" від автора Марина Кірносова, яка відноситься до жанру "Дитячі книги 🧒📖🌈", можна безкоштовно читати на порталі українських книг. Наш сайт ekniga.club надає можливість читати повні версії книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно. Ви можете завантажити книги у форматах PDF, EPUB, FB2 на свій гаджет.
На порталі "ekniga.club", що є бібліотекою українських письменників, можна знайти книгу «Як Максим не хотів наводити порядок, Марина Кірносова» від автора - Марина Кірносова, яку можна читати онлайн безкоштовно на вашому гаджеті. Ця книга є найбільш популярною серед сучасних читачів у жанрі та займає лідируючі позиції в категорії "Дитячі книги 🧒📖🌈" серед усієї колекції творів (книг).
Поділитися книгою "Як Максим не хотів наводити порядок, Марина Кірносова" з друзями в соціальних мережах: 
Eknigi.club - це сайт, який надає можливість безкоштовно насолоджуватися книгами сучасних українських авторів в онлайн режимі. На сайті ви знайдете різноманітну колекцію популярних творів, які захоплюють читачів своєю тематикою, стилем письма та глибиною змісту. Ці книги можуть бути цікаві як для україномовних, так і для іноземців, які вивчають українську мову. Більшість книг на Eknigi.club доступні для завантаження у форматах PDF, EPUB, FB2, що робить читання книг зручним та доступним на будь-якому гаджеті.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити

Хлопчик сидів в центрі кімнати. Усюди були розкидані іграшки, деталі від різних конструкторів, альбом для малювання та кольорові олівці, камінці та мушлі, які він збирав на березі моря.

– Мааам… – крикнув хлопчик.

– Чого тобі, Максимко? – мати зазирнула до кімнати.

– Я вже вечеряти хочу! Вже скоро?

– Так, через десять хвилин буде готово. Ти як раз встигнеш прибрати кімнату.

– Та ні… Я не хочу, – похитала головою дитина.

– А хто ж складати все це буде? – здивовано запитала матуся.

– А навіщо? Завтра знову гратися буду. Хай так залишиться.

– А хіба цікаво гратися, коли такий безлад? Чому у тебе все на підлозі?

– мати стала більш серйозною та склала руки на поясі.

– Та я спочатку склав один конструктор, потім інший на столі. Потім грався з машинками. Вони вантаж перевозили – деталі конструкторів. Потім вирішив помалювати, на столі місця не було, я на підлозі розмістився. Потім камінці та мушлі розглядав. Завтра одну з них другу Єгору подарую. Ось ! – Максим радісно посміхнувся, будучи дуже задоволеним, скільки всього він зробити встиг за той час, що мати вечерю готувала.

– А чому ж ти не прибрав зі столу, щоб малювати?

– Та хіба варто на це час витрачати?

– А… Ось як… А поскладати олівці, альбом, іграшки, конструктори перед тим як мушлі свої розглядати, теж часу не було?

– Так. Правда ж я молодець? Скільки часу зекономив для привабливих речей!

– Щось мені сумнівно, що така економія має сенс. Ну що ж, ходімо вечеряти. А потім наведи порядок в своєї кімнаті!!! – голос матері був суворий та вимагав підкоритися.

Проте після вечері Максим вирішив, що подивитися мультик – більш важливе та цікаве заняття. А потім і взагалі спати пора…

Прокинувся хлопчик вранці. Оглянув кімнату.

– Який же я розумний! Скільки часу марно не витрачаю!

– Максимко, йди снідати та підемо в парк. Будеш гратися зі своїм другом Єгором, – почувся з кухні голос матусі.

– Йди швиденько, така гарна погода, пішли скоріше на свіже повітря, – це був голос батька, що стояв біля кімнати.

Максим вийшов і закрив двері, щоб тато не побачив безлад.

– Ще сваритися буде. Нічого він не розуміє. Хай краще у себе в кабінеті порядок наводить, якщо більш зайнятися нічим, – тихесенько, щоб ніхто не почув промовив Максим.

Поснідав він та бігом до себе, збиратися. Потрібно було з конструктора робота скласти, щоб Єгору показати. А ще машину, новеньку, яку тато минулого тижня подарував. В неї ще колеса можна знімати та знову закручувати. А ще ж мушлю, яку для Єгора обрав, не забути!

Тільки щось було не те… Здавалося – ось так він вчора і залишив, і все можна було побачити, знайти. А де ж сьогодні голова робота? А два колеса він машини? А гарна мушля? Куди все запропастилося? Максим повзав по підлозі, зазирнув у кожен кут. Подивився на столі, під столом, за столом! А за весь час тільки одне колесо знайшов…

– Ти готовий синку? – зайшла до кімнати мати.

– Ні… – хлопчик стояв сумний.

– Що трапилось? – це вже зайшов тато. – Ти що, грався замість того, щоб збиратися?

– Ні… Це я вчора…

– А чому ж сьогодні все на підлозі?

– Навіщо вбирати?... – пробубнів Максимко, намагаючись не розплакатися.

– А, ну звичайно. А чого ж настрою нема?

– Нічого знайти не можу.

– То ти той час, що міг би витратити на прибирання вчора, потратив сьогодні на пошуки. Тільки нічого не вийшло, ще й настрій поганий та безлад в кімнаті.

– Угу… Щось я собі все це не так уявляв… Коли все на своєму місці,

то якось зручніше, – погодився Максим з татом.

– І що ж ти збираєшся робити?

– Можна я зараз швиденько-швиденько приберусь і ми підемо на прогулянку?

– Так. В тебе п’ятнадцять хвилин, – підтримав хлопчика батько.

Через деякий час Максим з посмішкою вибіг з кімнати:

– Знайшов, все знайшов!

В руках він міцно тримав робота та машину. А в кишені курточки була

величезна мушля для кращого друга.

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Як Максим не хотів наводити порядок, Марина Кірносова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Як Максим не хотів наводити порядок, Марина Кірносова"