Читати книгу - "Слова на вітер, Анні Ксандр, Софія Вітерець"

А так хотілося хоча б обійняти його, але замість цього мало не поцілувалася з дверима. Навіть не знаю, як взагалі уявляла наші стосунки, якщо вже на самісінькому початку нічого не клеїлося.

***

Невеличка зала була переповнена репортерами. Явно більша половина людей підіслана якимись журналами. І далась мені ця презентація. Я ж уже сьогодні з ним бачилася. Але ні, все одно лізу в самісіньку гущавину дурнуватих журналюг, які нормальних фото зі мною зробити не можуть. Я вже на вулицях навмисне зупинялася позуючи, аби хоч так впіймали найкращий мій ракурс, але ні. Їм хоч кіл на голові теши. Невдахи. Де їх лише понабирали?

– Каріме, ти впевнений, що це наші місця? – гидливо скривилася, дивлячись на звичайнісінькі стільці. Та вони ж навіть без оббивки.

– Ви взагалі за них нічого не говорили, – помічничок першим примостився на стілець, гордо піднявши голову.

– Бо я збиралася на вечірку, – прошепотіла, хоч це було схоже вже на сичання. Як же мене він бісить. Як же мене все бісить.

А от і почалося читання. Ну який же Баязид все-таки красивий. Не дарма його часто кличуть на роль моделі відомі турецькі бренди. Чорне смолянисте волосся, дикі карі очі. Ніколи б при першій зустрічі не сказала, що ця людина цілими днями просиджує за написанням чергових бестселерів. Швидше він цілими днями добряче пітніє у спортзалі. А мені б поглянути на нього там хоч один разок, а не просиджувати тут кілька годин. Але ж бо дурнуватий Карім ніяк не може вичислити, де він займається. От і сиджу й слухаю якісь нісенітниці про його десятиденну мандрівку по пустелі чи де там його носило. Коротше, я б туди ніколи не поїхала.

– Можливо, в когось залишилися ще якісь запитання? – чарівний тембр Баязида вивів мене зі сну. Я ж стрепенулася на місці, чим привернула до себе недоречну увагу. На щастя ніхто не впізнав.

– Ви часто дивуєте нас своїми пригодницькими книгами. Коли чекати на презентацію розповіді про нові захопливі мандри? – зовсім поруч підвівся хтось із журналістів.

– У мене в планах є кілька книг, над якими зараз активно працюю, але думаю, що не раніше, ніж світ побачить дебютна книга талановитої актриси Айлін Марчиоглу, – секунда й все навколо пішло шкереберть. Як же небагато часу і як довго це доведеться виправляти. А він собі всміхається ангельською посмішкою, негідник. – До речі, сьогодні вона  разом з нами у цій залі. Можливо, хочете поставити їй кілька питань? Айлін, люба, не бажаєш піднятися на сцену? Знаєте, в неї такий цікавий підхід до написання. Думаю, це буде надзвичайна книга.

З кожним словом Баязида я задкувала все далі й далі, прикриваючись Карімом. А перші журналісти вже почали помічати мене й бігти за коментарями. Тож вже не задкувала, а летіла до автомобіля. От Баязид. От падлюка. Не очікувала від нього такого підступу. Після минулої тяганини з журналюгами вже не можу проігнорувати це от так просто. Невже доведеться писати книгу?

– Каріме, скажи хоча б щось, – нарешті пригадала про свого помічника. Це ж його робота, а він просто біжить поруч і мовчить.

– Думаю, вам таки варто написати ту книгу.

Краще б і далі біг собі мовчки.