Читати книжки он-лайн » Фентезі 🐉🧝‍♀️🗡️ » Пропала злодійка, Майкл МакКланг

Читати книгу - "Пропала злодійка, Майкл МакКланг"

9
0
В повній версії книги "Пропала злодійка" від автора Майкл МакКланг, яка відноситься до жанру "Фентезі 🐉🧝‍♀️🗡️", можна безкоштовно читати на порталі українських книг. Наш сайт ekniga.club надає можливість читати повні версії книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно. Ви можете завантажити книги у форматах PDF, EPUB, FB2 на свій гаджет.
На порталі "ekniga.club", що є бібліотекою українських письменників, можна знайти книгу «Пропала злодійка, Майкл МакКланг» від автора - Майкл МакКланг, яку можна читати онлайн безкоштовно на вашому гаджеті. Ця книга є найбільш популярною серед сучасних читачів у жанрі та займає лідируючі позиції в категорії "Фентезі 🐉🧝‍♀️🗡️" серед усієї колекції творів (книг).
Поділитися книгою "Пропала злодійка, Майкл МакКланг" з друзями в соціальних мережах: 

Анотація
Після зникнення Амри, її вірний друг і партнер Хольгрен намагається знайти і повернути її. Розповідь ведеться від його імені.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 76
Перейти на сторінку:

Пропала злодійка

Амра Тетіс -- 4

Майкл МакКланг

Переклад з англійської -- полігНОТ

------------------------------------------------------

https://www.facebook.com/pg/PoligNOT

Заходьте на мою сторінку на Facebook і підписуйтеся, щоб довідуватися про нові переклади.

 

Моїм божевільним курчатам

 

Абанон тримає Клинок, що Ненависть Шепоче,

Моранос – Кинджал Пристрасті,

Нінкаші стискає Клинок Люті непевно,

Яким вона пронизала серце свого шаленого пана.

 

Гелетія стискає Ніж званий Зуб Зими,

Вісіні тримає Клинок, що Поневолює і Засліпляє,

Густ б‘ється кинджалом, що Бозна-де Вдаряє,

І лихо спіткає душу, яку він знайде.

 

Калара гострить Ніж, що Розсікає Ніч,

Нещадна Ксит має Кинджал, що Душі Краде;

Вісім Клинків у Богині, і один

З восьми…

Частина I: Белларіус

1

-- Там внизу купа солдатів, -- оголосив хлопець, Кіль.

Я проігнорував його. Непомітно просунути свій нематеріальний, імпровізований ключ в обереги Телемарха – складнюча, делікатна справа. Це як зламувати уявний замок уявним набором відмичок, от тільки наслідки невдачі будуть далеко не уявними.

Якби Телемарх був досі живим, це було б взагалі неможливим. Справа вимагала неймовірної концентрації, а я намагався застосувати далеко не найбезпечніші чари. Але якби мені вдалося перехопити смертельну павутину захисту, яку Телемарх вплів у каміння Цитаделі, я б не мусив перейматися, що хтось втрутиться чи перерве мою справжню роботу.

Вежу обплутували такі густі й багатобарвні тенета магії, що коли я використовував магічний зір, то не бачив крізь них фізичний світ. Дякувати мертвим богам, коли я працював з Мистецтвом, то не потребував двох очей, щоб бачити в трьох вимірах. Легенько, легенько я проштовхував свою волю у вузол, який, як я гадав, керував всіма оберегами, а може й не тільки. Якщо я мав рацію, що ж – все добре. Якщо помилявся, що ж… Помилка може зашкодити моєму здоров‘ю. Обереги смертельні так само як вода мокра, вплетена в них енергія зберігається протягом поколінь. Цієї енергії достатньо, щоб феєрично і безповоротно покарати мене за невдачу. В нашу бідну на магію епоху я рідко коли бачив щось схоже на них.

Якби в мене був час, я міг би дати їм спокій і виставити власні обереги, майже такі ж потужні, як в Телемарха, хоча й не такі довговічні. Але часу в мене не було. Кожен день, кожна година, що минали, могли означати смерть Амри. Проте час поспішати вже минув, весь мій поспіх протягом останнього тижня не повернув її.

-- Гм, магістре Хольгрене?

-- Називай мене просто Хольгреном, -- далеко не вперше сказав я хлопцеві. – Магістр звучить трохи старомодно і взагалі якось формально. Чого їм треба?

-- Вони хотіли побачитися з Телемархом. Я сказав їм, що він відкинув копита. Тоді вони сказали, що хочуть побачитися з тим, хто тут зараз живе.

-- Звідки вони знають, що тут зараз хтось живе? – запитав я, не особливо звертаючи на нього увагу. Я майже добився, щоб обереги Телемарха прийняли мій ключ. Якщо тільки вони не заманювали мене зробити щось, чого я пожалкую. Телемарх, судячи з того, як він застосовував Мистецтво, мав паскудний характер. Але вузол, в який я намагався проникнути, точно був серцем усіх оберегів. Якби мені вдалося зірвати його, це б дало мені владу над всім захистом Цитаделі. Наразі я не знав, до чого ще це надасть мені доступ. Одні нитки вели глибоко в гору, інші – розходилися по всьому місту. Всі вони мене інтригували.

Я усвідомив, що Кіль щось говорив, а я й гадки не мав, що він сказав.

-- Ану повтори?

-- Я сказав, що дивне світло і всяке таке зрадили їм, що в Цитаделі хтось є.

Деякі з чарів, якими я намагався знайти Амру, дуже яскраві. Інші неймовірно гучні. Жоден з них не дав мені бажаного результату.

-- Магу? Вони сказали, що якщо ти не зійдеш до них, то вони піднімуться до тебе.

В моїй голові пролунало уявне клац, ключ нарешті пробив підозріло еластичну мембрану вузла і зайшов ідеально, наскільки я міг судити, в сплетіння команд Телемарха. Наразі цього було достатньо. Пізніше я міг визначити, до чого, крім зовнішніх оберегів, я мав чи не мав доступ. Зараз мені потрібно було розібратися з місцевими.

Мабуть, вони хотіли повернути свою Цитадель. Вони не отримають її, поки я не закінчу. Протягом останніх кількох днів прибували посланці з проханням, щоб Телемарх став на чийсь бік у громадянській війні, що бушувала на вулицях міста. Я дав Кілю інструкції ігнорувати їх. Проте солдати, це вже зовсім інша справа.

Я встав, потягнувся, тоді помахом руки розірвав коло з пилу і крові, яке створив для щойно закінченої роботи. Такі штуки не були абсолютно необхідними, проте я відкрив, що вони допомагають мені зосередитися. Я пішов за хлопцем вниз по сходах, щоб поговорити з солдатами.

-- З якої фракції? – запитав я його поки ми спускалися.

-- Рада. Люди Штайнера. – Двоє з Ради Трьох пережили хаос, божевілля, магію і заворушення, які охопили Белларіус в ніч, коли зникла Амра. Обоє вважали, що вони повинні бути наступним Синдиком. Третя фракція, Справедливі Хлопці, хотіли встановити демократію, в стилі Дев‘яти Міст. А

1 2 ... 76
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пропала злодійка, Майкл МакКланг», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пропала злодійка, Майкл МакКланг"