Читати книгу - "Bed rest, Alana Nesta"

Вона любить ліниво прокидатися від сонця, що заливає спальню. Сьогоднішній день не став винятком. Сховавшись під ковдрою від золотистого променю, вона вирішила, повалятися, ще хвилин з десять, а потім збиратись на роботу, незважаючи на вказівки лікаря.

«Десять днів постільного режиму – це забагато, трьох – достатньо. Ой, ну то що, що у неї розтягнення зв'язок стопи. Тут допоможе еластичний бинт і знеболюючі. У неї ж «Квартальний звіт», тому ніяк неможна хворіти...» її думки перервали тихі кроки. Вона точно пам’ятала, що заснула сама і гостей не чекала.

На межі чутності рипнуло крісло, потім зашелестіли сторінки, «гість такий милий, що намагається не розбудити її». Тому ідея про грабіжника була відкинута одразу ж, адже нормальний злодій не буде проводити час за читанням, чекаючи, допоки прокинуться господарі.

Мружачись у подушку, вона намагалася вгадати, хто це може бути. Адже, людей, які легко з'являлись без запрошення, та ще й відкривши двері своїм ключем, можна перерахувати на пальцях однієї руки: мати, брат або...

Подумавши, вона висунула ногу з-під ковдри. Крісло відразу ж заскрипіло, потім почулися кроки, ближче, ближче, замовкли. Склепіння стопи, де шкіра тонка і чутлива, обпалило поцілунком.

— Вгадай, що я маю тобі на це сказати? — протягнула вона, повільно підтягуючи ногу під ковдру.

— Хм... «Доброго ранку, Ден», щоб почати день з освіжаючого скандалу, який закінчиться сексом з примиренням? — хрипко спитав він.

Ось воно, що, він досі не пробачив їй того легкого флірту з Деном, хоч і минув майже місяць.

Засміявшись, вона обережно перекинулася на спину і сіла. Спробу граціозно відкинутися на подушку перервав біль в нозі. На обличчі у Макса промайнула стурбованість. Погладивши забинтовану ногу, він почав вмощувався на прикінці ліжка, й повільно розстібати ґудзики на сорочці.

Такий пристойний, на перший погляд, він швидко умів, чудесним чином, перевтілюватися. У такі моменти його погляд обіцяв всі мислимі і немислимі задоволення.

— Чорт забирай, хто тебе послав, за моєю душею?

— Я дуже скромний демон, — опустивши голову, почав повільно стягувати з неї ковдру — зараз я не претендую ні на що, крім цього тіла.

І що саме цікаве «Тіло» не тільки не заперечувало, а й було дуже за.

І ось ковдра скинута з ліжка в чотири руки. Рухаючись, як хижий звір, він повільно перемістився до її стегон і ніжно почав гладити їх прямуючи розкритими долонями верх до грудей, притиснувши їх крізь тканину. Вона сперлася лопатками на узголів'я ліжка і розкинувши над ним руки міцно вчепилася в нього.

— Еротичні ігри, з елементами БДСМ? — прошепотів він, хрипким голосом торкаючись губами її щоки.

— Можливо, — погодилася вона і після тривалого неквапливого поцілунку додала: — щоб воскресити минулу пристрасть.

Він завмер, перестав цілувати її  шию і відсторонився. Пауза затягувалася і викликала легке занепокоєння.

— Агов, — прошепотіла вона йому, не розплющуючи очей, — я жартую...

Потім тепла долоня лягла між її ніг і повільно злегка натискаючи почала погладжувати, вона могла тільки вхопити ротом повітря, що швидко витікає.

— Я жартую, це добре, — її вухо опалило гарячим подихом.

Він дражнив її. Він ніжно, без поспіху гладив її тіло. Він ковзав губами по губах, шиї, плечах, грудях, животі... Він спокушав її.

— Мені ще сьогодні  на роботу, — недоречно простогнала вона.

— Ні, рідненька, будь певена, що я не випущу тебе з ліжка до ранку.

— Як? — простогнала вона, відчуваючи його пальці всередині.

— Ти дуже мотивуюча! - він витягнув пальці і міцно пригорнувшись, направив тверду плоть в неї, і вона прийняла це з задоволеним зітханням. Він рухався повільно, потім прискорюючи темп, гаряче дихаючи.

А коли врешті розплющила очі, то навіть не могла згадати, коли їй вдалося поставити засос йому під ключицею. Поворухнувшись, вона спробувала вибратись з обіймів, але Макс зовсім не звертає уваги на її рухи.

— А чим я завдячую твоєму несподіваному візиту? - запитала вона хриплим голосом.

— Твоя мама, чомусь, раптом вирішила, що я саме та людина, яка може забезпечити тобі постільний режим, прописаний лікарем. — сказав він, усміхаючись, і, випустивши її обіймів, ліг на спину.

— Але ж я сьогодні збиралась на роботу — почала вона невпевнено, а потім замовкла, побачивши поблажливу посмішку на тонких вустах.

— Постільний режим, — повторив Макс, - і якщо я вирішу, що ти раптом чиниш мені опір, ми швидко перейдемо до шабарі.

Він так зухвало подивився на неї, що її заманулася почати чинити опір... І саме цікаве нога зовсім не боліла.

Кінець